Моє знайомство із української літературою почалось в школі, а саме з усної народної творчості. Тоді нам вчителька вперше розповіла про усі твори української літератури та як вони взагалі з’явились і на що спирались письменники під час пригадування все нових і нових тем, ідей та мотивів написання різних поезій, віршів та оповідань. Я пам’ятаю із яким захопленням я слухала розповіді про усну народну творчість, адже саме з неї і починається будь-яка історія написання твору як в українській, так і в зарубіжній літературі. Наразі я пишаюсь тим, що я знаю багато особливостей, творів та взагалі композицію усної народної творчості.
Особисто я вважаю, що усна народна творчість – це основа усіх творів української літератури. Чому вона називається усна? Тому що вони не були написані на якомусь аркуші паперу, а співались та розповідались пісні та оповідання із покоління в покоління. Чому народна? Тому що всі пісні, оповідання, приказки, прислів’я були створені саме завдяки місцевим мешканцям різних регіонів, які закарбувались в історії українського мистецтва і наразі їх знає кожен українець. До усної народної творчості відносяться багато різних видів творів, такі як: приказки, прислів’я, прикмети, пісні, балади, думи, оповідання, казки, легенди, міфи та багато чого іншого. Вони завжди передаються із покоління в покоління, тому наразі кожен українець знає багато усної народної творчості, навіть цього не помічаючи.
Я вважаю, що буде доречним назвати усну народну творчість скарбницею, яка містить у собі велику кількість добробуту, знання та багатства. Усе це збиралось десятками сторічь, тож зараз ми маємо змогу читати не лише нові твори української літератури, але й ті, які були створені майже тисячу років тому. Різноманітність фольклорних особливостей усної народної творчості можна пояснити тим, що кожен регіон розповідав одну і ту ж історію чи пісню різними словами та способами, саме тому ми можемо помічати велику кількість зразків однієї і тієї ж, наприклад, пісні. Проте найголовніше залишається те, що усна народна творчість – це частина світової культури, яка має не лише важливе пізнавальне значення, але й естетичне.
Повсякденне життя кожної людини також переповнене фольклором, а ми цього можемо навіть не помічати. З самого дитинства усна народна творчість супроводжує нас, а починається вона з моменту, коли мама колихає маленьку дитину та співає їй колискову. В дитячому садочку нам вихователі постійно загадують загадки, а ми шукаємо відповіді на них. Школа вже знайомить дитину із іншими видами усної народної творчості, такими як приказки, прислів’я, пісні та твори. Я вважаю, що найбільша мудрість все ж таки закарбована саме в прислів’ях та приказках, адже велика їхня різноманітність дає людині навчитись чомусь в цьому житті.
Наприклад, я частенько чую від свого батька таку приказку, як: «Без труда – не виловиш рибки із пруда», а саме тоді я розумію, що мені варто прикласти якомога більше зусиль, аби отримати бажаний результат. Мої батьки постійно використовують безліч приказок та прислів’їв, значення яких я дуже добре розумію і намагаюсь втілити такі мудрощі в своє життя. Я, навіть сама того не помічаючи, кожного дня використовую безліч фольклорних особливостей, які дістались мені у спадок від бабусь та дідусів, від матері та батька, а також із закладів освіти. Найголовніше для мене те, що я чітко розумію, який внесок робить усна народна творчість в життя як людини, так і в збагачення сучасної української літератури.
Особливу увагу я завжди приділяла пісням, які в свою чергу теж поділяються на категорії. Особливо я полюбляю щедрівки, адже кожного року під час свята Різдва, наша родина відвідує величезну кількість різних знайомих та родичів, співаючи щедрівки та колядки. Кожного року, разом із сестрою, ми намагаємось вивчати все нові і нові пісні, аби здивувати своїх близьких та друзів. Окрім таких пісень, я також полюбляю читати та слухати історичні балади та думи, в яких розповідається про героїчні вчинки моїх побратимів, яких я так і не змогла застати в цьому житті. Я впевнена, що такі пісні були написані недарма, вони саме розповідають нашому народу те, які героїчні вчинки були зроблені нашими співвітчизниками.
Отже, я вважаю, що усна народна творчість – це основна написання сучасних творів української літератури. Дивлячись на те, які твори писались раніше, сучасні письменники роблять певні висновки і дарують українській літературі все більше і більше нових творів, які мають у собі також особливості усної народної творчості. Саме фольклор робить великий внесок у життя кожного українця, адже кожен день ми використовуємо різні прислів’я, приказки, вирізки із творів, навіть цього не помічаючи.
Особисто я вважаю, що усна народна творчість – це великий дар для всього українського народу.
