Оноре де Бальзак – відомий письменник, який подарував світові найкращий твір за весь період його творчого шляху – «Гобсек». Я цілком впевнена у тому, що Оноре де Бальзак написав його не просто так, а про це мова піде трохи далі. Я вперше познайомилась із цим твором, коли вела розмову із моєю вчителькою зарубіжної літератури, яка порадила мені ознайомитись із його творчістю, а особливо із твором «Гобсек». Тоді я навіть і уявити не могла, що цей твір захопить мене ще з перших рядків читання, адже майстерність Бальзака була видна ще із ознайомлення із темою та ідеєю написання цього твору.
Твір «Гобсек» містить у собі головного героя Гобсека, який ніби втілює у собі і якості філософа, і якості справжньої скнари. Нещодавно мене попросили написати твір-роздум та висловити власні враження стосовно прочитаного мною твору і сказати, ким виступає Гобсек «філософом чи скнарою». Я більше дотримуюсь того, що автор показав головного героя в образі скнари і зараз доведу цю думку.
Образ Гобсека Бальзак наділив певними рисами характеру людини, яка має дивовижну широт власних думок і надзвичайної скнари, адже він полюбляв постійно розмірковувати над питанням: «Як гроші впливають на розвиток суспільства і на окремих індивідів». Знаючи твір хоча б трохи, читач мав би помітити особливість героя, який давав гроші під високий процент своїм знайомим, тим самим він наче грабував їх. Гобсек постійно тремтів над кожною монетою, яка попадала до його рук, навіть коли він позичав гроші в інших людей під високий відсоток. Образ Гобсека демонструє читачу те, що він був скупим не лише до грошей, але і до витрачання власних емоцій та переживань. Автора показав те, що Гобсек навіть не хотів робити зайві рухи чи підвищувати на когось голос, адже вважав це марною тратою власного часу.
Минуле Гобсека нікому не відоме, тож робити висновки стосовного його такої поведінки неможливо. Читач може вкотре задати собі риторичне питання: «Звідки у людини стільки грошей?», але відповісти на це питання неможливо.
Я вважаю, що більш доречніше було б сказати про Гобсека, що він скнара. Цей висновок можна довести різними фактами, які були наведені Оноре де Бальзаком у творі «Гобсек».
Будь-який читач, який знайомиться із головним героєм твору «Гобсек» Оноре де Бальзака зрозуміє, що навіть сам автор демонструє його більше як скнару. Він постійно символізує образ скупої людини і намагається знайти будь-який шлях для власного збагачення. Головний герой твору жив самотньо, він не мав ні родини, ні близьких друзів. Його надмірна жага до постійного збагачення призвела до того, що скупим він став не лише до грошей. Оноре де Бальзак супроводжував думку про головного героя, що він скнара наступним висловом: «Золото – ось духовна сутність всього нинішнього суспільства». Саме через цей вислів можна чітко зрозуміти, що головний герой виступав більше як скнара, хоча і мав у собі нотки філософа. Він полюбляв гратись із долями інших людей, даючи їм гроші під великий відсоток. Мені здається, що персонаж чітко розумів, до чого це може призвести, якщо він постійно буде давати гроші іншим людям в такий спосіб, але його власна жага до збагачення завжди була вище а моральні принципи. Окрім грошей, які капали під час відсотку, він брав також абсолютно усе, що приносить йому людина. Оноре е Бальзак продемонстрував це у наступному вислові: «Приймав усе, починаючи від кошика з рибою, піднесеною якимось бідняком, і закінчуючи пакунком свічок – дарунком людей скупуватих, брав столове срібло від багатих людей і золоті табакерки від спекулянтів».
Після його збагачення, Гобсек чітко доносив жумку про те, що саме золото керує усім світом. Тож чому його слід вважати філософом, а нескнарою, якщо людина бажає постійно заробити на інших?
Інша сторона його персонажу каже читачам про те, що він виступає філософом і цьому також є своє підтвердження. Оноре де Бальзак описує головного героя як людину, яка постійно зважує усі «за» і «проти» і це добре видно під час розмови Гобсека із Дервілем, коли той заставляє головного героя замислитись над тим, як треба вчинити в різних ситуаціях. Проте позиція філософа перед читачем постає лише у момент спілкування Гобсека із Дервілем. В усіх інших випадках він постає звичайною скнарою, який вважає за потрібне розбивати душі людей та збагачуватись при цьому на бідних.
Отже, я вважаю, що доречніше було б назвати Гобсека скнарою. Він не мав у собі ті філософські задатки, аби можна було стверджувати, що він філософ. Його вчинки дають читачам зрозуміти те, що для нього гроші і збагачення – найголовніше у його житті. Саме тому він живе і розвивається самотнім чоловіком, не маючи ні сім’ї, ні друзів, ні коханої.
