Література – це той вид художнього мистецтва, який здатен увібрати у себе найкращі людські почуття, переживання, емоції та події. Саме завдяки літературі людина здебільшого дізнається про деякі почуття, які до цього вона не відчувала. Така ситуація трапляється і з темою кохання, яка почалась ще за часів античної літератури. Хочу наголосити на тому, що наразі тема кохання є однієї із провідних тем у письменників, для написання нових художніх шедеврів. Чому саме «кохання»? Я не можу дати однозначну відповідь, адже ніколи не спілкувалась із письменниками, які писали твори із тематикою кохання, але хочу поділитись власними думками стосовно цього питання.
Тема кохання – це та тема, яка охоплюється постійно, не лише в літературі, але і в піснях, картинах та інших видах мистецтв. Я вважаю, що кохання – це така тема, яка буде актуальною завжди, адже кожна людина хоча б раз відчує за усе своє життя. Це таке почуття, яке неможливо не описати у своєму творі, адже можна помітити, що яка б доволі важка тематика твору не була присутня, то ланцюжок кохання присутній майже у 90 відсотках. Я завжди полюбляла читати твори, в яких письменники висвітлюють тему кохання, адже саме воно надихає на звершення нових подвигів, на досягнення поставлених цілей та розповідає як про щасливий кінець, так і не дуже.
Любов – це велике почуття, яке не згасає у серці людини впродовж кількох століть, тож література як губка вбирає у себе лише найкраще і розповідає реальні історії, які можуть бути в людини, яка закохана. Античні часи подарували літературі безліч творів, які ми читаємо і зараз, де тема кохання є однією із провідних, адже її актуальність не втрачається із роками. Світова література розповідає величезну кількість любовних історій, які надихають читача і розповідають про те світле та велике почуття. Хотіла б навести власні приклади, коли я настільки була захоплена читанням твору про кохання, що мене не турбувало зовсім те, що мене оточує. Я відчувала себе ніби я самостійно зараз перебуваю на місці головних героїв і відчуваю ті почуття, які відчували герої твору.
Я вважаю доречним навести всесвітньо відомий приклад твору – «Ромео і Джульєтта». Вільям Шекспір – видатний англійський класик, який подарував світові геніальний шедевр красивої романтичної історії двох закоханих людей. Мене вразило те, що може зробити кохання із внутрішнім світом людини. Як усім відомо, двоє закоханих людей мріють бути разом попри усілякі заборони зі сторони їхніх батьків. Я вважаю, що закохані люди заслуговують на щасливе майбутнє, на заваді якого не повинен хтось стояти.
Звісно неможливо не сказати той факт, що кохання приносить не лише радощі і насолоду, але ще й біль і страждання. Але на мою думку, якщо навчитись слухати один одного та дотримуватись своїх слів, чути і розуміти один одного – можна буде обійтись без постійних скандалів і непорозумінь.
Хотіла б наголосити на вічні проблемі невзаємного кохання, коли закоханий лише один із героїв, а іншому взагалі байдуже на його почуття. Таким прикладом любові може слугувати любов Базарова та Одинцової. Це головні герої твору «Батьки і діти» відомого російського письменника Івана Тургенєва, який зобразив проблему невзаємного кохання. Я можу сказати, що це доволі боляче для того, хто безмежно закоханий у свою другу половинку, але відверто кажучи, до цього варто звикнути. Світ побудований таким чином, що почуття кохання приходить настільки непомітно і неочікувано, що приглушити потім його доволі важко. Але неможливо побудувати щастя на чужому нещасті, тож у час невзаємного кохання є два шляхи виходу із ситуації. Шлях перший — це постійно шукати способи об’єднання із коханою людиною, а другий –просто спробувати забути та закрити свої почуття, якщо взагалі нічого не виходить.
Кохання в античній літературі – це мабуть найкраще, що могли розповісти нам тодішні письменники. Я завжди була в захваті від того, наскільки яскраво та лаконічно автори використовують тему кохання та власну майстерність слова. Велике почуття було, є і буде залишатись вічною темою, яка не втратить свою актуальність ще кілька століть поспіль. Мені дуже цікаво буде почитати любовні твори через кілька десятиліть і провести аналіз, як майстерність слова нових авторів зміниться під час написання творів на тему кохання.
Отже, кохання в античній літературі – найголовніша тема, яке не буде неактуальною, адже кожна людина рано чи пізно знаходить своє щастя та відчуває певний прилив енергії та емоцій, які здатні зробити із людини щось нереальне. Я вважаю, що кохання дійсно окриляє та розповідає людині про те, що все одно з’явиться у її житті людина, яка переверне її життя знизу до гори.
