Життя – постійний перебіг різних емоцій, які супроводжують людину впродовж всього його існування. Ми постійно намагаємось знайти щось своє, аби нарешті усвідомити красу нашого життя та наповнити його яскравими емоціями та спогадами. Чи часто людина замислюється над сенсом свого існування, навіщо вона була народжена на цей світ та який внесок вона має зробити задля яскравого майбутнього? Я вважаю, що хоча б раз в житті кожен із нас замислювався над цим, адже нас постійно супроводжує різна література, яка навчає нас замислюватись над важкими проблемами суспільства та долею всього народу.
Одним із тих письменників, який підняв важку тему суспільства став Антуан де Сент-Екзюпері, який подарував чудовий філософський твір «Маленький принц». Ця сумна тенденція була піднята та помічена автором не просто так, він намагався донести всьому світу власну думку про те, аби людство нарешті замислилось на тим, що насправді варто вважати найголовнішим в житті кожного із них.
Дитинство для будь-якої людини – це час, коли ми не думаємо про подальші плани та звершення, які ми зробимо в майбутньому. Це безтурботний час, коли дитина лише знайомиться зі світом і намагається побудувати власне щасливе майбутнє. У дитинстві кожен із нас намагався швидше вирости, піти працювати, побудувати родину та створити кар’єру на майбутній роботі. Ми прагнули незалежності, свободи від батьків, намагались стати дорослими в усіх сенсах. Але все одно прийшов наразі час, коли будучи вже доволі дорослими, ми намагаємось знайти хоча б якусь можливість повернутись до того дитинства, яке ми вже прожили.
Антуан де Сент-Екзюпері висвітлив цю проблему через головного героя свого твору, де вже доволі доросла людина дивиться на світ дитячими очима і вкотре нагадує самому собі про те, що має бути важливим в житті кожної людини. Герой твору розуміє, що найголовніше – це взаєморозуміння, гармонія із навколишнім середовищем та здатність радіти маленьким речам, які в дорослому житті ми рідно помічаємо. Саме такі маленькі деталі ми просто не можемо купити ні за які гроші, а саме: світанок, аромат ранкової кави, безмежне сяйво зірок вночі, а також вкрай важливі елементи нашого життя – дружба та кохання.
Дитяча особистість ще не займана постійними проблемами суспільства, тож вони щиро вірять в те, що цей світ наповнений добротою, злагодженістю та щирими почуттями один до одного. Саме така істина дає можливість людської душі наповнитись чистими думками, взяти відповідальність за життя інших людей та навчає піклуватись про оточуюче середовище. Звісно, наше життя швидкоплинне і його можна порівняти із космічною швидкістю, адже кожен день щось змінюється. Коли ми дорослішаємо, то починаємо розраховувати і пояснювати різні моменти, які в дитячій уяві схожі на таємницю світлої неонової лампи.
Ми щиро вірили в Діда Мороза, чекали на зубну фею, яка принесе нам подарунки, бо ми втратили перший молочний зуб. Доросле життя починає згасати і наші мрії та сподівання про добро в цьому світі кудись щезають. Але як же було добре тоді, коли ми вірили в безмежне щастя, коли ми зберігали свої думки у маленьких блокнотиках та чули усю красу співів весняних птахів, які тільки-но повернулись додому із теплого краю.
У творі «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері висвітлив протиставлення дорослих та дітей не за їхніми віковими відмінностями, а саме за цінностями, які існують в серцях дітей та вже доволі дорослого покоління. Ми всі звикли до того, що дорослі постійно прагнуть мати достатньо коштів, владу, стають черствими і забувають про мрійливе дитинство. А ось дитя, навпаки, прагне порозумітись зі своїми однолітками, радіють кожному прожитому дню та захоплюються красою маленьких деталей. У своєму творі автор також наголосив на проблемі дружби в цьому світі. Він каже про те, що друзі неможливо обрати лише очима, адже зовнішність не відіграє ключову роль під час знайомства із людиною, ми обираємо своїм мозком, коли починаємо дізнаватись про людину, його внутрішній стан та життєві позиції.
Я вважаю, що читаючи філософські твори, як наприклад «Маленький принц», кожна людина починає замислюватись над швидкоплинним життям та обов’язково згадує своє дитинство, коли вони не мали турбот. Я була в захваті від читання цього твору, адже моя життєва позиція побачила новий шлях, де я почала бачити красу в маленьких деталях і бачити цей світ «дитячими» очима, які ще не знають того, який цей світ насправді постає перед нами в майбутньому.
Отже, я вважаю, що головною думкою, яку хотів донести нам автор твору є те, які цінності варто оберігати в своєму серці. Необхідно замислитись над сенсом власного життя і почати розуміти власне призначення. Варто бути тим, ким ти народився, а не існувати жалкою копією усе своє життя.
