Сім’я – це найрідніше що має кожна людина на цій планеті. Розповідати про сім’ю, особисто для мене – це одне задоволення, адже моя родина зовсім не схожа на інших. Взагалі, я дуже часто міркувала над тим, як формувалась сім’я. Якщо казати чесно, то це просто незнайомці, яких звела доля. Формування сім’ї почалось ще досить давно, і ось кожен із нас тепер має тата, маму, бабусь та дідусів, а ще молодших братів та сестер, дядька, тітку і безліч інших родичів, які усі разом формують сім’ю.
Я обожнюю свою родину, адже вони просто неймовірні. Кожен має свій характер, свій гумор, свої звички і таке інше. Моя родина складається з чотирьох членів – тато Артем, мама Юлія, сестра Катерина та Я. А ще у нас є кумедний кіт, якого звати Мішель. Взагалі ми брали дівчинку, але щось пішло не за планом, і тепер у нас кіт, якого ми часто називаємо Мішка або Міха. Кажучи чесно, для мене сім’я – це не лише ті, з ким я проживаю на одній території, це абсолютно усі родичі, які існують в мене.
Мої батьки працюють постійно, в них майже немає вихідних, тому ми бачимось доволі рідко, вважаючи те, що я взагалі переїхала в інше місто і наразі навчаюсь в іншій області. Окрім цього у мене є дві бабусі, два дідуся, безліч тіток та дядьків. Бабусі у мене Ольга та Ірина, а дідусі – Володимир та Михайло. Я дуже люблю свою родину, адже вони зробили усе для того, аби я наразі ні в чому собі не відмовляла.
Особливо добре я ставлюсь до своєї молодшої сестрички, адже з самого дитинства матір навчила мене любити свою сестру. Я не розумію тих дітей, хто живе в родині не один і при цьому не люблять один одного. Звісно, ми теж можемо сваритись, бо вона постійно бере мою косметику або вдягає мої улюблені топи, але ж вона, після батьків – найрідніша людина для мене на цій планеті. Ми обидві розуміємо потребу у нормальному спілкуванні, тож завжди стараємось знаходити компроміс при вирішенні важливих питань: «Хто сьогодні миє посуд або прибирає за котом?».
Бабусь та дідусів я кохаю не менше, адже коли я була маленька, мої батьки завжди віддавали мене на «зберігання» до бабусі та дідуся, які і навчили мене багато чому новому. Особливо я люблю батьків моєї матерів, адже я проводила із ними набагато більше часу, аніж із батьками тата. Вони постійно веселі, життєрадісні, тож навіть не скажеш, що їм вже за 60 років. Вони завжди намагаються бути в тонусі і доводити усім оточуючим, що статус бабусі та дідуся – це лише початок життя.
Моя родина – це суміш вибухової матері та більш менш спокійного тата. Мене радує той факт, що коли ми з мамою починаємо сваритись, наш тато працює як каталізатор, який уповільнює процес емоційного вибуху або мами, або мене. Кажучи чесно, в сім’ї звісно не без конфліктів, але наразі я щаслива, що мої батьки виховували мене досить суворо. Мене частенько сварили в дитинстві, адже я постійно діяла батькам на нерви. Трошки згодом, як і будь-яка дитина, яка вже пережила пубертатний період, я почала дорослішати і навпаки допомагаю мамі та тату. Зараз у нас ідеальні стосунки.
Найкраще, що ми робимо із моєю родиною – це проводимо час усі разом. Я безмежно полюбляю збирати усю родину за обіднім столом та розповідати історії, які трапились із нами за той період, поки ми не бачились. Особливо я полюбляю розказувати мамі якісь пригоди із Харкова, адже вони живуть в іншій області. Я завжди кажу їй, що дуже сумую за ними усіма, адже так воно і є. Мені доволі важко все одно сприймати той факт, що моя родина знаходиться далеко від мене і я не маю змоги кожного вечора обійняти їх. Але це життя, я не вішаю носа, адже знаю, що вони завжди чекають на мене вдома.
Отже, сім’я – це та частинка нашого життя, яка буде супроводжувати нас до самої старості. Кожні батьки, які чекають на свою дитину будуть робити усе, аби їхня дитина була щасливою та здоровою. Я обожнюю подорожувати зі своїми батьками, адже в цей момент у нас виникають мільйони ситуацій, які ми згодом згадуємо із особливими емоціями. Я дуже люблю свою родину, адже вона зробила для мене усе можливе, аби я наразі відчувала себе справжньою людиною. Мої батьки – найкращі в усьому Всесвіті, а окрім них також є найкращі бабусі та дідусі, які багато чого мене навчили впродовж всього мого дитинства.
