Читання – це те, про що постійно говорять наші батьки та змалечку привчають до того, що книги – це скарбниця знань, читаючи яку ти обов’язково почнеш розуміти сенс життя та дізнаєшся про багато нових цікавинок на майбутнє. Я не полюбляла читати книжки десь до класу 9-го, адже я завжди вважала це марною трату часу. Я довго не змогла знайти книжку, я дійсно принесе мені задоволення, адже постійне читання про закріпачення селянства з української літератури або постійні любовні стосунки із зарубіжної здавались мені дуже нудною справою. Все це продовжувалось декілька років, адже і так і не мала змоги прочитати хоча б одну книжку, яка б принесла мені не лише задоволення, але і знання на майбутнє життя.
Я постійно намагалась знайти той жанр книжок, який мені сподобається найбільше. Нарешті, коли я почала навчатись у 10-му та 11-му класах я вирішила познайомитись із новим жанром літератури – книги з психології. Я довго вагалась починати читати, адже вкотре мене охоплювала думка про те, що мені не сподобається, але я прагнула до змін у своєму житті і активно почала займатись своїм саморозвитком.
Я вперше почала знайомитись із психологією, адже мені завжди було цікаво дізнатись про те, як треба правильно спілкуватись із людьми, та чому різні народи використовують власні емоції. Я вирішила спробувати прочитати хоча б одну книгу, аби мій світогляд на читання хоча б трошки змінився. Я вирішила прочитати книгу, яку майже усі в цьому світі знають, вона мала назву «Тонке мистецтво пофігізму». Я дуже багато читала про цю книгу та про автора, тож була впевнена, що це не буде нудно.
Коли я розгорнула першу сторінку цієї книги, я познайомилась із описом, де автор чітко розповів про те, що буде розказано у книзі. Я полюбляю читати витримки із книжок, адже саме тоді я розумію, чи варто взагалі витрачати на неї час. Автор розповів про те, що ця книга не може «навчити» поводити себе байдуже в якихось ситуаціях, проте вона дає поштовх тим, хто готовий робити якісь незначні зміни у своєму житті. Тоді я зрозуміла, що ця книга варта мого часу і почала читати її дуже уважно.
Мені було цікаво читати нову для себе літературу не лише тому, що мені набридло кожного разу читати книжки на одну й ту саму тематику, а саме тому, що автор написав її ф тій формі, яку зрозуміють усі підлітки. Він не використовував важких термінів, не пояснював новачкам те, чого вони не розуміють. Усе було чітко та лаконічно. Саме це і сподобалось мені в цій книзі. Я не володію достатнім рівнем знань з психології, тож дуже вагалась щодо читання. Але після першої прочитаної глави, я зрозуміла, що це цього варте.
Ця книга навчила мене багатьом речам, яких я не розуміла до цього часу. Вона розповіла мені про те, як варто реагувати на певні життєві перешкоди, які нам здаються просто не переможними. Автор закликав усіх читачів відноситись до проблем із меншою напругою, адже тоді ви маєте хоча б якусь змогу її подолати. Я була в захваті від того, наскільки просто написана ця книга. На уроках української та зарубіжної я звикла до того, що автори використовують важкі для розуміння конструкції, тож помітити головну тему та ідею написання твору мені завжди було важко. Проте не в цьому випадку. Я перебуваю у захопленні від прочитаної книги, адже саме після неї я зрозуміла, що хочу розвиватись у цій сфері і далі.
Особисто моє враження від читання – це круто. Книга розповідає важливу інформацію для всього суспільства, не лише для підлітків. Я вважаю, що кожна людина в цьому світі повинна ознайомитись із цією книгою і винести для себе певний урок. Тільки тоді ви зрозумієте, що читання простих книжок може принести набагато більше знань, аніж постійне перечитування важкої літератури, від якої ви не отримуєте ніякого сенсу.
Читання дається багатьом людям доволі складно, адже з малечку не було тієї мотивації, аби постійно ви читали. Я згодна із тим, що наразі книжки замінив Інтернет, але якщо познайомитись із автором, який пише для вас цікаві книжки – читати буде набагато легше. Я вкотре змінила думку щодо саморозвитку за допомогою читання, адже цікаві книжки будуть пробуджувати в суспільстві інтерес до цього.
Отже, я вважаю, що найулюбленіша наразі книга для мене – це «Тонке мистецтво пофігізму» Марка Менсона. Це єдиний автор, який захопив своїм написанням мене з перших хвилин. Я вважаю, що кожна людина має знайти за все своє життя улюбленого автора та власний стиль написання. Лише тоді людство зрозуміє, що читання може приносити задоволення.
