Мабуть немає на цій землі людини, яка б не знала про видатного українського письменника, фольклориста, драматурга, художника та взагалі талановитої людини – Тараса Григоровича Шевченка. Відомий український Кобзар, який залишив неабияку спадщину майбутньому поколінню, зробив вагомий внесок не лише в літературне, але і в художнє мистецтво. Я впевнена, що кожен із нас знає про його важку історію із біографії, про постійні арешти та негаразди у житті, але і кожен із нас розуміє, наскільки він був сильною та хороброю людиною, адже зміг вистояти і подарувати дійсно скарбницю того, що ми зараз можемо спостерігати, читати, вивчати. Він уособлює ту людину, яка буде йти головами заради того, аби донести до всього світу свою думку.
Тарас Григорович Шевченко вивчається вже кілька десятиліть поспіль у кожній школі України, тож кожен учень знає про його майстерність. Відомі його твори «Наймичка», «Кавказ», «Сон», «Заповіт» та багато інших знають від першого до останнього рядка мільйони українців та інших національностей світу. Він постає перед нами як особистість, яка не просто талановита, а талановита в усьому. Він майстерно писав, малював, був етнографом, фольклористом, драматургом і взагалі неймовірною людиною. Кожного разу, коли я читаю його твори, я захоплююсь його майстерністю та сильним духом, адже він завжди підіймав важливі теми для українського народу. Він не боявся говорити на публіку, попри те, що його постійно намагались арештувати і зламати його життя.
Тарас Григорович Шевченко впродовж всього свого життя постійно змінював свої літературні погляди, адже на це впливала велика кількість життєвих негаразд. Якщо згадати нюанси із його біографії, то кожен читач має зрозуміти, у яких обставинах йому доводилось створювати шедеври української літератури, малювати картини і залишатись людяним по відношенню до оточуючих. Його невмирущість слова легко можна пояснити тим, що твори, які він писав кілька століть тому залишаються актуальними і сьогодні, він ніби пророк щось знав і відчував, а історія нашого народу неначе колесо, яке постійно крутиться в одну сторону і не містить у собі суттєвих змін.
Скажу чесно, я була в захваті від його творчості із першого дня знайомства, коли ми вперше прочитали відомий вірш «Садок вишневий коло хати». Пройшло вже доволі багато років, а я все ще пам’ятаю цей твір напам’ять і завжди згадую про те, наскільки він майстерно описував події у своїх творах, які читаючи зараз можна зрозуміти будь-кому, адже певні ситуації в нашій країні дуже схожі на ті, які були в той час. Він творив в той час, коли всіх майстрів слова змушували мовчати і не виступати проти тодішньої влади. Тарас Григорович Шевченко мав сильний характер, міцний дух і незламний внутрішній світ, який зараз притаманний всім українцям, в якій би частині світу вони не знаходились.
Оспівування свободи в обставинах того часу, прагнення до незалежності в оточенні жандармських буднів, перебування в кріпосництві, але все одно мати змогу творити, писати, малювати – все це про Тараса Григоровича Шевченка та його незламний дух, який не може залишитись непоміченим. Не кожен митець мав таку силу духу, адже більшість із них просто мовчали і підкорялись тодішньому правлінню, але не Тарас Григорович Шевченко. Він продемонстрував всім українцям те, що попри усілякі перешкоди, негаразди та заборони необхідно робити те, що ти робив для цього. ТИ народжений на цей світ не просто так і ніхто не має права забороняти тобі займатись справою, яка приносить тобі задоволення.
Його важка біографія не стала поштовхом завершити свою творчість, він навпаки продовжив писати і писав дуже багато творів та картин. Його твори читають зараз різними мовами світу, а його постать ще довго буде залишатись показовою для більшості українців. Йому возвели величезну кількість пам’ятників, його постать була використана у творах багатьох авторів, а його побратими, інші письменники української літератури завжди казали про нього, що він майстер своєї справи, що він – невмируща постать українського народу.
Я дуже рада, що мені випала нагода познайомитись із творчістю цього письменника, адже саме Тарас Григорович Шевченко підіймав вагомі теми та важкі проблеми, які не довелось підняти жодному українському письменнику. Він використовував настільки тонкі конструкції, що читаючи твір неможливо навіть помітити якихось образливих слів. Він навчився використовувати сарказм та іронію таким чином, що мало хто одразу це помітить. Мій найулюбленіший його твір – це «Сон», який ми читали в школі на уроках української літератури. В ньому я саме і побачила ті насмішки над російським правлячим урядом, але помітила їх не одразу.
Отже, я вважаю, що Тарас Григорович Шевченко – це та постать, яка ніколи не зникне зі сторінок українського народу і завжди буде залишатись найвидатнішим українським письменником, фольклористом, митцем та драматургом. Його внесок в нашу культурну спадщину виявився дуже вагомим, тож ми не маємо ніякого права забувати про це.
