Читання української літератури завжди займало окреме місце для мого саморозвитку, адже як громадянка України я вважаю доречним знати історію свого рідного краю. А завдяки читанню відомих творів українським письменників, я маю змогу дізнатись про події минулого та проаналізувати твори, у яких письменники висвітлюють дуже важливі теми та проблеми.
Відверто кажучи, я не дуже полюбляю читати абсолютно усі твори української літератури, адже деякі із них мені не подобаються через не зовсім доречне висвітлення проблем та тематики твору, проте нещодавно мені порадив мій знайомий прочитати відому історичну повість «Захар Беркут», яку написав відомий український письменник Іван Франко. Після цього я дуже швидко змінила свою думку щодо історичних творів, адже завдяки вдалому поєднанню важливих проблем та використанню легкого написання, Іван Франко зміг пробудити у мені бажання дізнатись про найголовніші події часів, коли тухольська громада виборювала права і свободи у запеклій боротьбі проти монгольської навали.
Нещодавно я відкрила для себе цікавий український твір «Захар Беркут» і хотіла б поділитись власними враженнями, які отримала після прочитання. Якщо говорити чесно, то моє ставлення до історичних творів доволі неоднозначне, адже я в цілому не полюбляю історію. Але твір «Захар Беркут» змінив моє ставлення, адже чуло велику кількість позитивних відгуків про нього.
Історичні повісті займають окрему ділянку в українській літературі, адже завдяки ним читачі можуть дізнатись про події минулого часу. «Захар Беркут», написаний відомим українським письменником Іваном Франком вкотре доводить його майстерність поетичного слова та здатність до написання творів, які залишаються актуальними вже котре десятиріччя поспіль.
Повість «Захар Беркут» — це одна із найголовніших історичних повістей в український літературі, яка охопила тему життя людей у селі у тринадцятому сторіччі. Початок може здатись дуже нудним, але читаючи з кожною сторінкою далі – ваша думка обов’язково зміниться.
Головною думкою написання цього твору варто вважати об’єднання народу заради досягнення єдиної цілі. Автор твору Іван Франко зміг привернути увагу читачів на одну із найголовніших проблем суспільства – об’єднання. У своєму творі він наголошує на тому, що лише завдяки згуртованості суспільство має змогу подолати ворога.
На той час, тухольська громада мали єдині ліси, єдині гори, а тому весь добробут, який вони мали, належав кожному мешканцю однаково. Головним героєм твору «Захар Беркут» виступає безпосередньо сам Захар Беркут, який намагався об’єднати народ і довести їм думку, що згуртованість у важкі часи необхідна будь-якому народу, який хоче перемогти запеклого ворога. Перед своєю смертю він використав доволі влучний вислів, який вкотре демонструє його бажання з’єднати народ: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатись купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не переможе нас». Цей вислів і наразі є доволі актуальним, особливо для українського народу. Як і в той час, наразі йде незламна боротьба за свободу та незалежність нашої країни і лише згуртованість допомагає нам відбивати ворога зі своєї землі.
Звичайно автор твору не менше описав и опоетизував саме силу народу, яка здатна перемогти у запеклій боротьбі із загарбниками. Твір розповідає історію, коли тухольська громада вела запеклу боротьбу проти монгольської навали. У творі доволі чітко Іван Франко зміг описати зовнішній вигляд народу, який мав рум’яні лиця, розігріту мужню відвагу та бажання зберегти свій народ.
Особисто я вважаю, що це найголовніше у боротьбі проти будь-якого ворога. Лише завдяки згуртованості та розуміння, для чого їм потрібно триматись один одного, суспільство зможе вибороти свої інтереси.
Найулюбленішими образами особисто для мене стали Мирослава та Максим. Особливу увагу хотілось би віддати саме Максиму, адже автор твору описав його як мужнього, хороброго та чесного парубка. Його образ мені імпонував впродовж читання найбільше. А ось що стосується самого Захара Беркута, до моє ставлення є доволі неоднозначним. З одного боку можна подумати, що він був досить байдужим до власного сина, але якщо дивитись на ситуацію з іншого боку – то він заради свої побратимів ладен був пожертвувати життям власного сина. Саме цей герой завжди думав про інших, а не про себе.
Захар Беркут постійно перебував у мандрах, набирався життєвої мудрості да намагався довести свої думки до молодого покоління, аби ті на все життя запам’ятали його слова. Він брав активну участь у громадському житті своїх побратимів, володів лікарськими здібностями та ділився ними із оточуючими.
В цілому хотілось би сказати, що твір має гарну ідею та тематику написання, тож прочитати його варто. Твір вважається поетичним гімном, який проникає у глибину душі кожного читача. Він розповідає про колективну згуртованість людей, за допомогою якої вони здатні подолати усі життєві перешкоди та побороти ворога, аби зберегти власні інтереси та досягнути щасливого майбутнього.
