«Пурпурові вітрила» — відомий твір Олександра Гріна, який розповідає красиву історію кохання молодої дівчинки Ассоль та статного парубка Артура Грея. Я гадаю, що ні для кого не є секретом те, що кохання – це найромантичніше почуття в цьому світі. Воно надихає людину, воно здатне пробудити в ній почуття радості та енергії, а отже, воно має неабияку таємну силу, яка ще нікому не відкрилась сповна. Лише на останніх сторінках відомої повісті «Пурпурові вітрила» читачі можуть побачити яскраве зображення щирого і взаємного кохання, яке було супроводжене ліричними емоціями, мріями, ідеалами та душевним підйомом.
Окрім цього варто вважати романтичною і історію пророцтва казкаря Егля. З року в рік дівчину підкріплювали надією, а одного разу її найзаповітніша мрія нарешті збулась і стала незаперечним фактом. Романтичні мрії – це звісно дуже мило, дуже симпатично звучить і виглядає, але не варто забувати про щоденні турботи, які настигають кожну людину. Це саме та буденність, яка присутня в повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль мала такі самі клопоти, які присутні в житті кожної дівчини цього світу. Їй постійно доводилось допомагати своєму батьку, а саме через це можна зробити висновок, що Ассоль була хазяйновитою та вдалою господаркою. Не дивлячись на те, що вона турбувалась через клопоти, дівчина ніколи не залишала свої мрії і постійно прагнула до її досягнення. Вона мріяла одного разу зустріти свого принца, який припливе до неї на кораблі із пурпуровими вітрилами.
Буденність полягала не лише в тому, що її турбували клопоти, але і в тому, як до неї ставились мешканці Каперни. Ці мешканці були наділені злом і були повністю позбавлені відчуття романтичності. Вони настільки некрасиво ставились до Ассоль, адже вона постійно мріяла про щось, а мешканці ненавиділи її за це і не вірили в усілякі казки. Саме через це Ассоль була виражена як індивідуальність, яка постійно вступала в конфлікти із оточуючими, із власним життям, із важкою долею та нездійсненими мріями.
Моє знайомство із відомим твором «Пурпурові вітрила» почалось ще з того моменту, коли я почала читати і записалась у нашу шкільну бібліотеку, саме тоді я вирішила прочитати його. Звичайно я не зрозуміла взагалі сенсу цього твору, тож у віці 16 років вирішила знову перечитати її, адже він мені сподобався. Я прочитала настільки швидко, що навіть не помітила того, як завершилась повість «Пурпурові вітрила». Я вважаю, що в цьому світі не існує жодної дівчини, яка б не мала у собі мрію зустріти кохання, свого принца на кораблі з пурпуровими вітрилами. Романтичні книги, які розповідають про світлі почуття кохання – це найкращі книги цього світу.
Хочу висловити власні думки стосовно головної героїні твору, яку яскраво описав Олександр Грін у своєму творі «Пурпурові вітрила». В цьому творі автор зміг порушити не лише романтика, але й щирість та мрійливість, а також віра в дійсну казку. Кульмінаційним моментом цього твору була зустріч дівчини із дивом. Дівчина була народжена на цей світ, але на жаль так і не змогла побачити свою матір. Не дивлячись на це її батько зробив все можливе, аби його донька була найщасливішою в цьому світі. Батька Ассоль працював моряком, а автор у творі описує не лише її народження на цей світ, але і момент, коли вона почала дорослішати.
Ассоль постійно переживає за своїх родичів, тож намагається допомогти кожному, хто її оточує. Вона намагалась постійно знаходитись поруч зі своїм батьком, задля того, аби вчасно прийти йому на допомогу по господарству і вирішити проблеми інших. Попри все це її вважають неадекватною дівчиною. Через це дівчина не має друзів, адже її мрії ніхто не розуміє і найголовніше в світі, що приносило їй задоволення – це прогулянки на свіжому повітрі. Вона полюбляла проходити повз різні рослини і комахи, вона полюбляла з ними розмовляти і тому вважала їх своїми єдиними друзями.
Під час читання твору перед моїми очима вимальовується дитинство і юність головних героїв повісті «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна, а саме Ассоль та Артура Грея. Автор зміг зобразити їхні мрії, надії та сподівання, продемонстрував першу зустріч дівчини із парубком, а також появлення романтичного корабля з пурпуровими вітрилами. Кожен із героїв виховувався по-різному, але зустріч їх змогла довести один одному, що вони можуть бути разом. Кожен із них мав певні риси, які допомогли їм об’єднатись, а саме – вміння мріяти і бачити прекрасне, а також романтизм у серці кожного із них.
Після зустрічі Ассоль та романтичного корабля у пурпуровими вітрилами, вона все таки зрозуміла, що мріяла на сподівалась недарма. Вона жила саме для того, аби її ідея все таки здійснилась.
