«Давня казка»: аналіз, проблематика та паспорт твору Лесі Українки

«Давня казка»: аналіз, проблематика та паспорт твору Лесі Українки Література

Леся Українка – найвідоміша поетеса української літератури, яка зробила вагомий внесок в українську літературу завдяки своїм геніальним творам. Творчість кожного поета у будь-якій літературі містить твори, у яких письменник присвячує його поетичним словам та розповідає про вплив творчості на життя людини, яку він має силу, адже слово – сильніше за зброю.

Леся Українка завжди розуміла своє призначення, тому ніколи не відступала від власних переконань і постійно створювала поезії, які не вмирають вже кілька десятиліть. Особливе ставлення до слова видатних поетів вона змогла описати у своєму творі «Давня казка».

Паспорт твору «Давня казка» Лесі Українки

Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

Рік написання – 1893 р.

Літературний рід — ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Віршовий розмір твору “Давня казка”: Чотиристопний хорей

Римування: перехресне (другий і четвертий рядки) та без рим (перший і третій рядки); рими жіночі.

Тематика твору «Давня казка» Лесі Українки

Леся Українка вирішила взяти за основну для написання свого твору «Давня казка» зображення боротьби між тими, хто постійно трудиться та поневолювачами. Особливу увагу вона приділила саме ролі та місця поета під час спроби визволити власний народ від гніту.

Головні герої твору «Давня казка» Лесі Українки

Справжнім багатством для будь-якої люидни вважається свобода та незалежність, а також поетичні твори, які зачаровують читачів з перших секунд. Для того, аби більш детально розглянути твір, необхідно познайомитись із головними героями твору «Давня казка», а саме:

  1. Поетом;
  2. Лицарем Бертольдо;
  3. Ізідорою;
  4. Співцями;
  5. Узагальненим образом народу.
Цікаво:   «Балада про соняшник»: аналіз, проблематика та паспорт твору Івана Драча

Сила слова була доведена поетесою завдяки образу лицаря Бертольда, бо саме він зміг своїми піснями довести коханій Ізольді, що він вартий її. Ізольда ж у свою чергу погодилась на пропозицію «руки і серця» від лицаря і вийшла згодом за нього заміж.

У народній творчості існує влучний вислів, який повністю описує сенс написання Лесею Українкою поеми «Давня казка»: «Шабля ранить тіло, а слова — душу». Авторка намагалась донести думку про те, що якби людина вміла правильно підбирати слова у різних ситуаціях, то можна було б уникнути конфліктних ситуацій та не ранити своїми образливими речами ближнього.

Ідея твору «Давня казка» Лесі Українки

У своїй поемі «Давня казка» Леся Українка вирішила висвітлити 2 основні ідеї, які чітко видно впродовж читання твору:

  1. Уславити мужність та цілеспрямованість, віра поета у щасливе майбутнє;
  2. Засудити жорстоке відношення до людей, бажання збагатитись та поневолення простого народу за допомогою образа лицаря Бертольда.

Композиція твору «Давня казка» Лесі Українки

Твір складається з чотирьох розділів.

  • Експозиція: знайомство з поетом.
  • Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
  • Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
  • Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

Мовно-вираженні засоби твору «Давня казка» Лесі Українки

Окрім цікавих образів, кожен з яких несе у собі різний емоційний настрій, Леся Українка змогла використати різні мовно-виражальні засоби, які допомагають читачеві з перших хвилин захопитись поемою.

До мовно-виражальних засобів твору «Давня казка» Лесі Українки варто віднести:

  1. Поетичний синтаксис до якого відносяться інверсія, антитеза (протиставлення) та використання фразеологізмів, наприклад «час летів, немов на крилах», «золотих не хочу лаврів»;
  2. Використання великої кількості художніх тропів:
  • Епітети – добрі люди, нещасний поет, сумна діброва;
  • Метафори – сонечко червоне заховалось, час летів;
  • Порівняння – краще смерть, ніж вічний сором;
  • Гіпербола (перебільшення) – розходилась по світу стоголосою луною;
  1. Використання архаїзмів у творі – граф, графство, герольди;
  2. Особливість побудування поеми – римування відбувається лише у половині рядках;
  3. Наявність іронії та сатири у творі – наприклад, використання слова «лицар» по відношенню до героя твору «лицар Бертольд».
Цікаво:   «Ви знаєте, як липа шелестить?»: аналіз, проблематика та паспорт твору Павла Тичини

Проблематика твору «Давня казка» Лесі Українки

Основними проблемами, які були порушені письменницею у творі «Давна казка» вважають:

  1. Роль мистецтва у суспільстві;
  2. Протистояння добра і зла;
  3. Покликання людини за його душевним станом;
  4. Багаті та бідні люди;
  5. Духовне та бездуховне відношення до життя;
  6. Взаємодопомога ближньому;
  7. Війна та мир;
  8. Духовні людські цінності.

Кожна із цих проблем існує у суспільстві і зараз, бо життя постійно змінюється, але воно ніби «круговий перебіг подій», коли закінчується одне і починається інше – і так по колу.

Леся Українка написала твір «Давня казка» наприкінці 19-го століття. В той час вона вважалась вже доволі зрілою людиною і відомою поетесою, тому її твір читали із особливим захопленням. Оскільки головна мета написання цього твору є возвеличення поета у житті будь-якої людини, то головним героєм твору є врешті-решт – поет.

Твір «Давня казка» вважається однією із найкращих поем за весь час творчого шляху Лесі Українки, оскільки порушені проблеми у творі стосуються не лише поета, але й суспільства в цілому. Ця тема була обрана поетесою не дарма, адже під час хворобливого стану, вона хотіла прислужити своєму народові і дати їм змогу зрозуміти, що її внесок в українську літературу був доволі вагомий.

Цікаво:   «Хіба ревуть воли, як ясла повні»: аналіз, проблематика та паспорт роману Панаса Мирного та Івана Рудченка

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»- слова Ліни Костенко як ніколи доречно можна використати для описання твору «Давня казка». Це спеціальний «еліксир», який допомагає людству придушити біль та залікувати душевні рани.

Історія написання твору «Давня казка» Лесі Українки

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

Критика твору «Давня казка» Лесі Українки

Поема Лесі Українки «Давня казка» піднімає проблему ролі митця й мистецтва в житті людей. Гарне, правдиве поетичне слово допомогло графові полонити серце коханої, здобути вороже місто, розбагатіти. Воно ж привело й до повстання, непокори пригноблених селян. Вільне, справедливе, щире слово важко заховати в темницю, надіти на нього золоті кайдани. Своє слово, як зброю, поетеса підносить на захист пригноблених та знедолених.

Аудіокнига твору «Давня казка» Лесі Українки

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating / 5. Vote count:

No votes so far! Be the first to rate this post.

Оцените статью
Добавить комментарий