Філософські роздуми на вічну тему «В чому сенс людського буття?» не покидають не лише відомих філософів, але і письменників. Це одна із тих тем, на яку можна спілкувати вічно, а писати ще довше. Жодна людина ще не дійшла остаточно висновку і не може дати однозначну відповідь на це питання. Для кожного сенс людського життя означає щось своє, для когось це посадити дерево та виростити сина, а для когось постійно духовно збагачуватись, а для когось – мандрувати світом.
Така доволі важка тема і одвічне питання підняв у своєму відомому творі «Фауст» Йоганн Вольфганг Гете.
Паспорт трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Автор — Йоганн Вольфганг Гете
Рік написання. І частина – 1806, ІІ – 1825 – 1831.
Напрям – романтизм
Жанр – філософська трагедія, тому що головне у ній не зовнішній хід подій, а розвиток гетевської думки. За масштабом зображення дійсності, глибиною образів і силою ліризму твір можна назвати поемою. Глобальність порушених питань дозволяє назвати твір філософською поемою, а характер конфліктів дає всі підстави говорити про «Фауста» як про поему драматичну або ж як про поему у драматизованій формі.
Фабула трагедії — перша частина — це вічна історія кохання, друга — історія вічності. У першій частині зображено «мікросвіт» людини, її індивідуальне, особисте життя, друга частина, «макросвіт», відбиває суспільно-політичне життя людства.
Історія написання трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Автор створював шедевр зарубіжної літератури майже шістдесят років. Він почав писати його, коли був ще молодим хлопцем, десь 20-ти років, а закінчив лише за пів року до власної смерті.
Відома трагедія була написана з використанням певних джерел, про які автор вирішив не замовчувати. До основних джерел можна віднести:
- Відома легенда про Фауста, який був доктором, чарівником і чорнокнижником;
- Спокуса молодого юнака гарної дівчини, яку він в подальшому покине;
- Легенда про праведника, який був під впливом спокуси сатани з дозволу Всевишнього.
Детальніше про відому трагедію «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете нижче.
Тематика трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Трохи вище вже зазначалась головна тема написання твору «Фауст» — сенс людського буття.
Головні герої трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Для детального ознайомлення із майбутньої ідеєю написання, необхідно познайомитись із головними героями твору, а саме:
- Фаустом – він є головним героєм трагедії, який постійно шукає істину людського буття. Він був філософом, правником, богословом та лікарем. Його завжди поважали, бо він допомагав оточуючим. Головна його мета – знайти істину;
- Мерістофелем – Він відіграє особливу роль у творі – морально випробовувати людство. Чорний пудель – саме в такому образі він вперше зустрівся із Фаустом;
- Маргаритою або Гретхен – безмежно закохана у Фауста дівчина, яка ввібрала у себе ознаки щирості та невинності дівочого серця. Вона опиняється у в’язниці після безлічі різних життєвих випробувань: смерть матері, загибель брата, вбивство народженої дитини;
- Вагнером.
Головним героєм трагедії «Фауст» постає доктор Фауст, який зміг втілити у собі мрії до пізнання істини. Герой став прототипом відомого чорнокнижника Фауста, життя якого проходило у 15-му сторіччі в Європі. Насамперед головний герой трагедії «Фауст» виступає людиною, яка наділена не просто жагою до пізнання власного життя, а саме прагненням до пізнання всього, що оточує людину.
Ідея написання трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Йоганн Вольфганг Гете у своєму творі задає читачу і собі питання – що людина значить для Всесвіту? Це просто тварина серед інших тварин, чи все таки найкраще боже створіння?
Для того, аби відповісти на це питання, читачеві необхідно познайомитись із композицією твору, оскільки він має у собі величезну кількість певних особливостей. Сам сюжет твору переважно написаний за подіями.
Композиція трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Перша частина твору демонструє три сюжетні центри:
№1 – Фауст та Мефістофель;
№2 – Фауст та Маргарита;
№3 – Фауст та Вагнер.
Друга частина твору поділена на 5 основних дій, кожна з яких розповідає щось своє.
Дія №1 – змальована переважно у діалогах та порушує кризу тодішньої феодальної монархії, а також має сатиричне забарвлення під час розповіді про правлячу верхівку;
Дія №2 – автор мав задум зобразити Гелену Прекрасну в образі вічної краси. У лабораторії створюється нова істота Гомункул, який буде впродовж твору супроводжувати головного героя трагедії;
Дія №3 – розповідає про одруження Єлени Прекрасної із Фаустом, а далі народжується син Еврофіон, який врешті загибне одразу після народження. Земне – ось що потрібне людині, а краса лише створює ілюзію;
Дія №4 – Слава воєначальника не дуже приваблювала головного героя трагедії;
Дія №5 – Врешті решт Фауст вирішує підбити підсумок життя і розуміє цінність реального людського буття.
Проблематика трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете
Оскільки твір виявився доволі складним для сприйняття, бо має вічну проблему сенсу людського буття, то і порушені проблеми виявились нелегкими. Автор зміг виділити 4 основні проблеми трагедії «Фауст»:
- Пошук людини істинного сенсу людського життя та сила людського розуму;
- Співвідношення віри та безвір’я, добра та зла, кохання та ненависті;
- Людське щастя;
- Свобода життєвого вибору, суспільне та духовне призначення людини.
Трагедія «Фауст» — це твір з унікальним сюжетом та задумкою, яку автор все-таки зміг донести до суспільства. Підняття важливих питань філософії допомагає насолодитись влучними почуттями автора, а також підняття у читача суспільно-наукові проблеми сучасності.
Кінцевим висловом для завершення аналізу трагедії «Фауст» буде доречним використати: «Хто шукає, змушений блукати».
