Тарас Григорович Шевченко був і залишається тим письменником, чиї твори знають і читають впродовж кількох десятиліть, адже настільки влучно обирати теми та ідеї для написання та ще й використовувати правильні слова, аби не виникало питань – може лише він. Прекрасний історичний твір, який був створений завдяки подіям 1768 року, за часі Коліївщини, проте навколо цього твору і досі виникають дискусії, адже науковці та звичайні громадяни цікавлять історією України і постійно хочуть розібратись у подіях того часу.
Ставлення гайдамаків до українського народу було дуже жорстоким і принижуючим, проте чи мали ці люди моральне право на це? Звісно ні, але думки мають подвійну відповідь: вони або розбійники, або визволителі. Чи можна вважати людину визволителем, коли вона забирає у тебе право на життя, право на свободу, рідну домівку та Батьківщину загалом? Гайдамаки вирізали повністю українські села і не щадили нікого, бо вбивали і жінок, і дітей, і старих людей.
Паспорт твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 1841. Вперше поема була надрукована у альманасі “Ластівка” 1841 року. Вона відноситься до раннього періоду творчості Т. Шевченка. Цей твір автор присвятив Василю Григоровичу.
Рід – ліро-епос
Жанр: поема (героїчно-історична романтична).
Стиль(напрям) – романтизм
Тема “Гайдамаки”: зображення Коліївщни – боротьби українського народу проти польської шляхти у 1768 р.— Коліївщини. (Правдиве відтворення злиденного, підневільного становища українців за часів кріпацтва, свавілля і жорстокість польської шляхти, нестримного бунтарства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили і працьовитості нашого народу, його волелюбності й моральної краси.)
Ідея “Гайдамаки”: заклик до знищення соціального і національного гноб-лення, до єднання слов’янських народів; як найкращого шляху до визволення трудящих мас.
Основна думка: заклик до єднання слов’янських народів. «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля» — зазначив письменник у передмові до твору.
Тематика твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Для написання твору «Гайдамаки» Тарас Григорович Шевченко обрав події 1768 року, саме під час Коліївщини. Відтворення правдивого і підневільного становища українського народу у часи кріпацтва, коли їх усіляко принижували та ненавиділи, гнобили та винищували.
Тарас Григорович Шевченко завжди стояв на боці українського народу та за допомогою своїх художніх творів розповідав власне бачення на різні ситуації. Незламність та нескореність українського народу завжди захоплювала відомого Кобзаря, адже він написав величезну кількість різних творів про життя українців.
Волелюбність та моральна краса його побратимів – ось, що його постійно радувало, коли він вкотре сідав і починав писати все нові і нові твори, які потім будуть читати по всьому світу.
Головні герої твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Головними героями твору «Гайдамаки» стали:
- Український народ – він постає у творі в якості головного героя;
- Ярема Галайда – вирушив у похід на Уманщину, що згодом стало проблемою для нього, бо він залишає свою кохану дівчину Оксану;
- Оксана – кохана дівчина Яреми Галайда, дочка Титаря. Вона вважала, що Бог карає її за те, що вона закохалась у сироту і читала молитви не за батька, а за коханого. Згодом Ярема відвозить Оксану до Лебедина, бо там є жіночий монастир;
- Максим Залізняк – герой твору загине через те, що дізнався про смерть Івана Гонти;
- Іван Гонта – вбивця власних синів на Уманщині;
- Титар – батько Оксани, коханої Яреми.
Ідея написання твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Знищити соціальне та національне гноблення, об’єднати слов’янські народи та знайти найкращий шлях визволення усіх трудящих – ось головні ідеї, якими орудував Тарас Шевченко під час написання свого твору «Гайдамаки».
Якщо подивитись на ідею твору зі сторони сторонньої людини, то однозначно можна зрозуміти, що жодна нація, жодна людина не повинна потерпати від свавілля навколо неї, від гноблення як матеріального, так і фізичного, і соціального. Кожна нація має право на життя і вбивати велику кількість людей через те, що хтось хоче загарбати собі усе, що є в цьому світі – не можна. Кожна нація має право на існування та розвиток.
Композиція твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Композиція твору «Гайдамаки» є найбільшим за обсягом твором за весь творчий шлях Тараса Григоровича Шевченка. Він доволі складний за своєю удовою, проте його можна зрозуміти. Композиція налічує у собі 4 основних напрями:
- Експозиція — перепетійний епізод — збиткування корчмаря Лейби з наймита Яреми;
- Зав’язка – трудящий народ стикається із польською шляхтою;
- Кульмінація — масове розгромлення української держави, Іван Гонта вбиває і ховає своїх власних дітей;
- Розв’язка – Іван Гонта та Максим Залізняк вмирають, повстанські об’єднання самоліквідуються.
Художні особливості твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Художні засоби, стилістичні фігури: увесь арсенал, особливу роль відіграють вставні елементи — народні пісні, виконувані кобзарем, авторські відступи, екскурси в минуле.
Проблематика твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
У творі «Гайдамаки» розглянуто 5 основних проблем, а саме:
- Соціальна нерівність;
- Людські цінності;
- Лад суспільства у соціальному значенні;
- Важка історична доля українців;
- Людський обов’язок перед Батьківщиною.
Кожна із цих проблем охоплюється у творі та допомагає людям побачити, що гніт українського народу почався дуже давно і, на жаль, триває і досі з боку різних країн світу.
Що означає назва твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка?
Гайдамаки – це учасники народного антишляхетського повстання у 1768 році на територіях Правобережної України, що називається Коліївщина. Взагалі термін «гайдамаччина» використовується у документах лише з 1717 року, тобто набагато раніше, аніж почався спалах 1768 року.
Тарас Григорович Шевченко написав свій твір «Гайдамаки» основуючись на розповідях свого діда та народні твори. Кожен, хто прочитає цей твір буде пам’ятати та шукати відповіді на питання, чому саме такі філософські питання були порушені Тарасом Григоровичем Шевченко і чому саме в такому контексті.
Історія написання твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Працював Т. Шевченко над «Гайдамаками» впродовж 1839–1841 рр. у час, вільний від занять в Академії мистецтв. Допоміг молодому авторові Є. Гребінка, який помістив першу главу («Галайда») в своєму альманасі «Ластівка» за 1841 р.
В основі поеми історичні події 1768 року – повстання на Правобережній Україні, відоме під назвою Коліївщина.
Важко було поетові домогтися друку поеми. Багато рядків, які здавалися цензорам особливо бунтівними, викреслено в ході видання твору 1841 року. Коли цю поему було введено до «Кобзаря» 1860 року, цензура виключила обидва прологи (268 рядків), «Передмову», звертання до передплатників, авторські примітки. Чимало рядків так і не пощастило відновити, коли після державного перевороту 1917 року твори Т. Шевченка видавалися повністю, в кількох томах.
Поема видана окремою книжкою в Петербурзі в 1842 р. Поет присвятив свій твір В. І.Григоровичу, конференц-секретареві Академії мистецтв, викладачу теорії мистецтва, одному з учасників викупу поета з кріпацтва.
Критика твору «Гайдамаки» Тараса Григоровича Шевченка
Літературна критика прийняла появу поеми “Гайдамаки” неоднозначно. Прихильною рецензією відгукнулась 12 квітня 1842 р. “Литературная газета”. У ній відзначено прекрасний поетичний талант Тараса Шевченка. Негативну оцінку поемі дав В. Бєлінський, та ця оцінка грунтувалася не на майстерності Шевченка, а на власних переконаннях російського критика, який вважав, що українська література не має перспектив розвитку.
Але великий Кобзар усією своєю поетичною спадщиною заперечив таке судження.
