Епоха шістдесятників вражає не тільки героїзмом та відважністю, але і неймовірно вагомим внеском в українську літературу. По-перше, не всі шістдесятники мали змогу висловлювати власні думки, а по-друге, вони попри усі перешкоди намагались говорити про ті речі, які не можливо обійти стороною. Кожен із них міг донести до українського суспільства важливі моменти через своє мистецтво. В даному випадку – через літературу.
Твори, в яких людина звертається до Бога із проханням допомогти йому, із бажанням висловити подяку за своє життя небагато. Не дивлячись на це, Василь Стус зміг донести до українського народу думку про Бога через свій неймовірний твір «Господи, гніву пречистого».
Паспорт твору «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса
- Автор – Василь Стус
- Рік написання – 23 січня 1972 року.
- В основу вірша «Господи, гніву пречистого…» покладено канон, запропонований християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном
- Збірка – “Час творчості / Dichtenszeit”
Напрям – екзистенціалізм - Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
- Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.
- Літературний рід: лірика
- Вид лірики: філософська
- Жанр: медитація (віршова молитва)
- Віршовий розмір: дактиль
- Римування: перехресне
- Образи: життя, надія, віра, мати.
Тема твору «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса
Для того, аби чітко зрозуміти головну тему твору, необхідно декілька разів перечитати твір, аби мати повну уяву про думки автора. Василь Стус за допомогою твору намагався висловити наступне: «Дякую тобі Боже за те, що постійно підтримуєш людство попри усі його негаразди та прогалини. Не осуджуй мене за глибоку віру у Тебе та надію на краще. Людство безсмертне і всі це прекрасно розуміють.». Такі важкі думки, проте як чітко вони виражені у його творі. Василь Стус – один із тих авторів, чиє слово сприймається важко з першого початку, проте сенс цих слів – дуже глибокий.
Для відтворення яскравої картини «звернення до Бога», Василь Стус використовував деякі художні тропи, які можна побачити під час читання твору. Так, наприклад:
- Епітети – «пречистий гнів», «мале людське життя»;
- Риторичне звертання – Господи, гніву пречистого;
- Метафори – «розвіюю вірою тугу», «довжу його в віки надією»
Кожен із цих художніх тропів допомагає зрозуміти глибину і любов до божої сили автора.
Ідея твору «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса
Головними ідеями твору «Господи, гніву пречистого» стали:
- Утвердити силу духу людини;
- Показати неповторність людської долі;
- Жага до самототожності;
Окрім цікавих ідей та тематики твору, твір можна вважати неабияким жанром – медитація. Чому саме вона? Бо медитація – це поезія із вмістом філософських роздумів, які чітко видно у творі Василя Стуса. У вірші ліричний герой постійно міркує над сенсом людського буття, над важливими життєвими проблемами, такими як, життя і смерть, життєвий вибір і свобода.
Насправді життєвий вибір і свобода – дуже близька тема для Василя Стуса, оскільки він був в епоху «шістдесятників». Він чітко розумів проблему «невимовності» думок. Для чіткого розуміння тексту «Господи, гніву пречистого», варто звернути увагу на невеликий відрізок часу у біографії автора. Як відомо, його було заарештовано 12 січня 1972 року за його відкриту громадянську та літературну діяльність. Він дуже влучно і гостро критикував владу Радянського Союзу, постійно виступав у протестах проти арешту, які стосувались його друзів і колег. У своєму творі «Господи, гніву пречистого», автор розповідає свою власну історію. Він показує те, що попри усі перешкоди людина має залишатись незламною, готовою до боротьби за свої права і свободи, наполегливо стояти на своїй позиції.
Образи, які були використані у творі «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса
Головним образом, який використовувався у творі – ліричний герой, чия доля була доволі важкою. Ліричний герой – це сам Василь Стус. Він прекрасно розуміє, який цому судиться шлях і яке його буде подальше життя. Він вже був готовий до загибелі, проте його совість була чиста перед ним самим. Якщо бути чесним, то автор розумів те що такий шлях він обрав самостійно. Він прекрасно розумів, що його буде чекати після його активної позиції у різних сферах діяльності. Проте Василь Стус попри усі перешкоди на його шляху чітко розумів одне – його совість повинна бути чистою перед усім суспільством Радянського Союзу.
Що означає назва твору «Господи, гніву пречистого» Василя Стуса
Назва твору була взята із перших рядків його твору. Саме у цих рядках автор звертається до Бога, розповідає про свою долю, проте не жаліється, а просто ділиться.
Дуже яскраво показана мужність ліричного героя через рядки «Де не стоятиму – вистою». Саме так Василь Стус розумів свою долю і був готовий до будь-якого завершення свого життя. Він продемонстрував непідвладність будь-яким обставинам, які можуть зашкодити його життю. Він зміг вистояти, зміг зберегти свою моральну повноцінність. У Богу він бачить не просто провідників духовності, він бачить їх внутрішні обличчя, як у людей.
Поезія «Господи, гніву пречистого» — це твір, який демонструє впевненість ліричного героя, а тож і автора твору в тому, що він зможе вистояти і протистояти негараздам. Він ніколи не зрадить свої переконання, буде продовжувати говорити про свободу, життєвий вибір і людську незламність.
