«І мертвим, і живим, і ненародженим»: аналіз, проблематика та паспорт твору Тараса Григоровича Шевченка

«І мертвим, і живим, і ненародженим»: аналіз, проблематика та паспорт твору Тараса Григоровича Шевченка Література

З давніх-давен вважалось, що зберігати порозуміння між людьми різних статусів, вікових категорій або рас – це цілком нормально. Хоча іноді вважалось, що деякі групи людей повинні бути винищені зі світу, проте так не вважав Тарас Григорович Шевченко.

Неймовірна кількість його творів робить українську літературу багатою, красивою та неперевершеною на рівні з іншими літературами світу. Якщо подивитись на біографію письменника, то чітко видно, що він завжди виборював свободу, відстоював свою позицію і був патріотом своєї держави.

Для того, аби найбільш точно передати свої слова то емоції до різних народів світу, він вирішив написати поему-послання, де звертався до мертвих, живих і ненароджених своїх земляків.

Паспорт твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

  • Рід літератури: ліро-епос.
  • Вид лірики: патріотична (громадянська)
  • Жанр: поема-послання.
  • Тема: Зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів.
  • Ідея: Засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.
  • Композиція: Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Хоча твір поданий суцільним текстом, за змістом поеми композиційно вирізняються п’ять частин, у кожній з яких ліричний сюжет збагачується новою темою.
  • Епіграфом твору Стали слова з Біблії: “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить – лжа оце”. Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас стверджують, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.
  • Афоризми із твору: Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають. І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв. В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля. Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають. Дастьбі… Колись будем /І по-своєму глаголать. І ми не ми, і я не я. І на Січі мудрий німець / Картопельку садить. І оживе добра слава, / Слава України. І премудрих немудрі одурять. Кайданами міняються, / Правдою торгують. Не минайте ані титли, / Ніже тії коми. Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра. Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде. Розкуйтеся, братайтеся. Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві! Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя. У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась! Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!
Цікаво:   «У теплі дні збирання винограду»: аналіз, проблематика та паспорт твору Максима Рильського

Тема твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

Тарас Григорович Шевченко завжди намагався писати твори, у яких теми дуже схожі на те, що відбувається і в Україні, і по світу світі і зараз. У своєму творі «І мертвим, і живим, і ненародженим» письменник змалював образ національної еліти. Він чітко продемонстрував те, як вона повинна себе вести, які політичні та морально-етичні погляди притаманні їй.

Тарас Григорович Шевченко обрав жанр поеми-послання зовсім недарма. Взагалі, послання – це ніби заповіт, який закликає до певних дій, змін та роздумів. Ось і тут, він вирішив звернутись до усіх своїх земляків і не тільки, аби донести їм багато мудрих речей, аби їм жилося на світі краще.

У своєму творі Кобзар говорить про тих самих панів, які впродовж усього свого життя були лицемірами і ними і залишаються.

Ідея та провідний мотив твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

Ідеєю для написання доволі важкого твору і для самого письменника, і для читачів – засудити і розкритикувати українську еліту, яка не сприймає та зневажає український незламний народ. Більше того, саме еліта постійно закликає і змушує жити так, як заведено десь в іншій країні, а не на рідній Батьківщині.

Основним провідним мотивом став нестерпний біль кобзаревської душі. Він ніби кричить через свою поему-послання до української еліти і просить їх зберігати культурні, духовні та історичні цінності своєї країни і свого народу.

Оскільки йде розмова про збереження українських цінностей, вже багато років використовується серед народу України вислів, який чітко описує, що можна жити, вчитись та цікавитись будь-якими країнами, їх мовами та цінностями, але ніколи не можна забувати свого: «Учитесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».

У своєму творі Тарас Шевченко намагався донести до читача три основні думки:

  1. Знайти правду, силу і волю можна знайти лише на власній землі;
  2. Українська еліти має бути завжди поміж народу, аби зберігати культурні та історичні цінності;
  3. Читайте, вчіться у чужих, але ніколи не забувайте про своє власне.
Цікаво:   «Хіба ревуть воли, як ясла повні»: аналіз, проблематика та паспорт роману Панаса Мирного та Івана Рудченка

Художні засоби поеми “І мертвим, і живим, і ненардженим” Тараса Шевченка

Персоніфікація: настане суд, заговорять і Дніпро, і гори;

Гіпербола: і потече сторіками кров у синє море;

Метонімія: і Коллара читаєте з усієї сили;

Синекдоха: просвітити, кажуть, хочуть материні очі;

Епітети: рай тихий, щирим серцем;

Оксиморон: в німецькі землі, не чужії, претеся знову тощо

Проблематика твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

Під час читання поеми-послання до земляків та чужинців, Кобзар порушив 5 основних проблем, які видніються протягом усього читання твору:

Проблема №1 – Осудження байдужості української еліти. Ця проблема чітко видніється у наступному вислові: «нема на світі України, немає другого Дніпра»;

Проблема №2 – Заклик навчатись чужого, проте ніколи не забувати і не цуратись свого власного;

Проблема №3 – Швидке пристосування українського інтелігенції до чогось нового, проте не українського, таким чином автор каже: «Славних прадідів великих правнуки погані»;

Проблема №4 – Осудження меншовартості. Це можна прослідкувати читаючи строку: «Чого ви чванитеся, Ви! Сини сердешної України…»

Проблема №5 – Заклик до повного перегляду минулого України задля того, аби в подальшому більш ніколи не припускатись помилок: «Прочитайте знову тую главу…»

Що означає назва твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка?

Трохи вище було зазначено те, що автор написав твір у формі поеми-послання, а отже назва твору каже про те, що він звертається до трьох груп людей різних категорій. Мертві – це кріпосні, поміщики, які жили на той час в Україні. Живі – це байдужа інтелігенція, про яку мова у творі йде найбільш за усіх інших. Ненароджені – це поневолений постійними проблемами український народ, який вкотре готовий до запеклої боротьби.

Тарас Шевченко – це геній української літератури, якій він подарував безліч відомих по всьому світу творів з глибинною темою, ідеєю, мотивом та порушеними проблемами. Він намагався ще тоді достукатись до усіх тих, кому небайдужа доля українського народу та держави в цілому. Читаючи цей твір та просто запам’ятати сюжет буде недостатньо. Поема-послання потребує довгого самостійного аналізу задля того, аби порушені проблеми були почуті читачами та надихнули на внутрішні зміни українського народу.

Історія написання твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

Т. Шевченко написав «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» в 1845 р. Цей твір, як і поема «Сон» («У всякого своя доля…»), не міг пройти крізь лещата цензури, тому розходився в списках, які були знайдені й у членів Кирило-Мефодіївського товариства. Послання фігурувало в слідчій справі й також вплинуло на жорстокий вирок його автору. Уперше твір надруковано в 1859 р. в лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки».

Цікаво:   «Бджола та Шершень»: аналіз, проблематика та паспорт твору Григорія Сковороди

Ліричний герой поеми «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

Ліричний герой послання звинувачує у байдужості до розвитку освіти і національної свідомості свого народу. Він засуджує соціальні верхи за їх глухість до проблем свого народу, навпаки, «гуманісти» за кордоном, удома вони перетворюються на гнобителів свого народу. Їх справжня злодійська сутність спонукає їх до злочинів проти співвітчизників. Саме за таких господ використовує автор метафоричні вирази такі, як «людей запрягають у тяжкі ярма», «орють лихо». Головними їх характеристиками стають епітети «недолюдки», «діти юродиві».

Ліричний герой сподівається все ж на краще, він закликає своїх владних і заможних співвітчизників зупинитись, замислитись і дбати про освіту та культуру свого народу.

Послання містить також діалог між ліричним героєм і таким собі освіченим паном. Темою цієї розмови стає проблема самобутності історії, традицій, культури українців, зорієнтованість на захід в області культури й освіти. Тому і не має Україна своїх істориків, своїх учених, своїх політиків, бо історію й політику нашу пишуть іноземці («німець»). А іншим панам, слов’янофілам, автор іронічно вказує на їх зрадництво національної самобутності. Бо такі «просвітителі» здатні підкорятись російському цареві, знехтувати своїм народом і його мовою.

Причиною такого занепаду історії та культури на Україні автор вважає у відсутності відповідей на питання «…що ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті?». Т. Шевченко у посланні дає пораду повернутися до свого коріння, завдяки освіті написати свою історію України, її героїчне козацьке минуле.

З великим розпачем згадано у посланні гетьманів українських до початку ХVII — XVIII століть: І. Брюховецького, П. Тетерю, Ю. Хмельниченка. Ці недалекоглядні й слабкі політики звели нанівець силу й незалежність України, сварячись між собою, козацька старшина продала батьківщину туркам, польським панам, російським царям. Так і повелося серед нащадків отаких от гетьманів, вони гірше за іноземних загарбників катують свій народ, «розпинають» свою Україну.

І у посланні автор пропонує вихід з такого ганебного й неприйня-того для справжнього патріота становища. Слід здобувати прогресивні, корисні знання у іноземців «навчатись і свого не цуратись».

І використовувати це знання на благо своєї країни, бо найкраща воля то вдома, найкраща правда також добра вдома.

Послання до прогресивних інтелігентів завершується з патетикою і оптимізмом: поверніться до України і вона зрадіє і оживе.

Аудіокнига твору «І мертвим, і живим, і ненародженим» Тараса Шевченка

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating / 5. Vote count:

No votes so far! Be the first to rate this post.

Оцените статью
Добавить комментарий