«Кавказ»: аналіз, проблематика та паспорт твору Тараса Григоровича Шевченка

«Кавказ»: аналіз, проблематика та паспорт твору Тараса Григоровича Шевченка Література

Тарас Шевченко – видатний український поет, який постійно боровся за незламність духу українського народу та за його свободу. Він писав твори, які люди читають і сьогодні, а з відгуком минулого бачать ситуацію в країні і самих себе такими, якими люди і країна була десятки літ тому.

Актуальність його творів залишається завжди, а його поема «Кавказ» — взагалі витвір мистецтва. Взагалі цей твір був написаний через те, що Тарас Шевченко сильно полюбляв кавказький народ, які постійно виборювали свою власну свободу та самостійність, тому його відгуки про кавказців завжди несли добрий характер.

Поема «Кавказ» Тараса Шевченка наділена особливим колоритом, його власним кобзарським поглядом. Він завжди говорив про воїнів, які готові віддати життя за власну свободу із захопленням, а тому вирішив присвятити їм цілий твір – поему. Цікавим фактом є те, що Тарас Шевченко присвятив поему «Кавказ» своєму другу, художнику, який загибнув в бою на Кавказі – Якову де Бальмену.

Паспорт твору «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

  • Літературний рід: ліро-епос.
  • Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки
  • Напрям, течія: реалізм.
  • Система віршування: силабо-тонічна з певними відхиленнями (силабіка).
  • Віршовий розмір: різний у різних частинах.
  • Римування: різноманітне.
  • Строфа: нестрофічна будова.
  • Провідний мотив, мотиви: «кожному своє», «прометеїзм», «свобода як найвища соціальна й духовна цінність», «правдиві ідеали», «задовольнися малим», «смерть», «майбуття», «людська ненаситність», «імперська політика», «облудна, сатанинська влада».
  • Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.
  • Ідея: «Борітеся — поборете!» — заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога — російського царату; співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу.

Тема твору «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Різні країни світу постійно потерпали від намагань Російської імперії забрати у них території і свободи, тож головною темою для написання твору «Кавказ» послугувало викриття російського самодержавства та їх політики загарбання. Через їх «особливу» політики страждала велика кількість різних країн світу, до складу яких ввійшов і Кавказ. Автор у своєму творі розповів про поневолений народ Кавказу, а також яскраво зобразив відношення церкви та дворянської культури, яка давно вже прогнила до поданої ситуації.

Ідея твору «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Основною ідеєю для написання твору «Кавказ» стало глибоке співчуття автора до долі кавказького народу. Він схвалював їх патріотичність і мужність попри усі негаразди з їх свободою. Кобзар зміг утвердити безсмертя народу з Кавказу та осудити те самодержавство, яке чинила Російська імперія.

Цікаво:   «Моя автобіографія»: аналіз, проблематика та паспорт твору Остапа Вишні

Окрім того, що автор використав влучні тему та ідею написання твору, Тарас Шевченко ще й написав твір у жанрі, який має свої певні особливості.

По-перше, твір вважається сатиричною поемою із використанням елементів лірики. По-друге, цей твір не можна вважати на повну міру поемою. Це можна пояснити тим, що у творі взагалі немає героїв, невизначений сюжет, немає динаміки, за допомогою якої можна було б прослідкувати розвиток характерів різних персонажів.  По-третє – Іван Франко назвав твір «Кавказ» огнистою інвективою проти темного царства. Останнє, що можна сказати про особливості твору – це наявність сатири у творі. Це пояснюється тим, що у поемі наявна інвектива, де видно об’єднання лірики та героїки.

Композиція твору «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Поема написана у формі революційного викривального ліричного монологу, який наповнений ораторським мистецтвом, постійними емоційними закликами. Взагалі у творі наявний не один монолог, а цілий цикл, бо автор звертається до різних адресаті, а вже саме від них залежить пристрасть автора до них.

Композиція твору включає у себе 4 етапи, до яких входять:

  1. Експозиція – Пейзажний опис краси Кавказький гір та розповідь міфу про Прометея;
  2. Зав’язка – Автор розмірковує над стражданнями та приниженнями кавказького народу, бо їх утискали та катували жителі Російської імперії;
  3. Кульмінація – колонізатор звертається до горця у формі монологу-звернення;
  4. Розв’язка — інтимний реквієм по загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.

Художні тропи, використані у поемі «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Для відтворення яскравого образного твору, автор використав велику кількість художніх тропів, які включать у себе:

  • Епітети – огненне море, гарячі сльози, батькові, старі, криваві;
  • Гіпербола (перебільшення) – а сльоз, а крові? Напоїть всіх імператорів…;
  • Іронія – од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить;
  • Градація – Слава! Слава! Хортам, і гончим…;
  • Риторичні запитання – А сльоз, а крові?
  • Риторичні оклики – Слава! Просвітились! Все покажем! Бо благоденствує.

Символічним образом у творі виступає Прометей, який символізує нескореність народу, любов до людей; Ісус Христос, який символізує терпляче ставлення до всього, що відбувається; Кавказ, який символізує свободу.

Поема переповнена гіперболами, які використовуються через риторичні запитання та риторичні оклики. «Війна – царське полювання» — сатирична метафора, яка розгортається за допомогою сарказму та іронії.

Тарас Григорович Шевченко – це вдала знахідка української літератури, оскільки він зміг зробити внесок в майбутню культурну спадщину. Це той автор, чиї твори залишаються актуальними майже завжди. Його вміння доносити інформацію та знання через художні твори – це справжній дар.

Цікаво:   «Божественна комедія»: аналіз, проблематика та паспорт твору Данте Аліґ’єрі

Історія написання «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Поема Т. Шевченка «Кавказ» написана в 1845 р. під час перебування поета в Україні. Поштовхом до роботи над нею, ймовірно, стала трагічна звістка про смерть поетового щирого друга Якова де Бальмена (1813-1845) на Кавказі. З ним Т. Шевченко познайомився в 1843 р.: колишній кріпак й освічений молодий граф щиро заприятелювали. Вони були майже ровесниками, їх об’єднали спільні творчі інтереси.

Яків де Бальмен (це прізвище шотландського походження, у Шотландії жили його предки) народився на Полтавщині, здобув блискучу освіту в Ніжинській гімназії, захоплювався літературою й живописом. Яків де Бальмен зробив для поета чудовий подарунок: переписав «Кобзаря» та «Гайдамаків» латинським алфавітом в окремий альбом, ілюстрував його й передав Т. Шевченкові з надією, що з такою книжкою зможуть ознайомитися інші слов’янські народи. Саме Я. де Бальмену поет присвятив поему «Кавказ». Уперше твір надруковано разом з віршами О. Пушкіна в Лейпцигу 1859 р.

Критика поеми «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Поема Т. Шевченка ” КАВКАЗ ” присвячена щирому другові поета Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ” – ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо він без сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.

Поему побудувано на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно-кріпосницького суспільства, усіх його антинародних засад. Характерно, що не народи Кавказу звинувачує поет у смерті свого друга, а російське самодержавство: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх.

Цими словами Шевченко затаврував усі загарбницькі війни, адже в поемі немає поетичних описів Кавказу, крім початкових рядків поеми: “За горами гори, хмарою повиті”. В уяві поета Кавказькі гори “засіяні горем, кровію политі”. Ці рядки перегукуються з епіграфом до поеми, узятим з Біблії (Книга пророка Ієремії): “Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник слез, и плачуся и день и нощь о побиенных… “

Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого “знову оживає і сміється знову”.

Російський царат, виведений в образі ката-орла, не може знищити волелюбних прагнень народу.

Пророче звучать слова Великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: “Борітеся – поборете!”, Що є ідеєю твору. Адже в усіх поневолених народів царської Росії доля схожа: вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою: “Од молдаванина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!”

Цікаво:   «Всякому місту звичай і права»: аналіз, проблематика та паспорт твору Григорія Сковороди

Гнівна сатира на війну – царське полювання – Переростає в глибокий сарказм, із яким поет проголошує “славу” “хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям”. Таким чином, Шевченко поставив самодержця в один ряд із “хортами, гончими, псарями”. Засудженням загарбницьких війн звучать слова: “Лягло костьми людей муштрованих чимало”.

Серед цих “муштрованих людей” Загинув і друг Шевченка, Яків де Бальмен, якому “не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру… Довелось запить з московської чаші московську отруту!”

Отже, Поема “Кавказ” викриває моральний занепад панівних кіл царської Росії, які відступилися від людських і Божих заповідей, запроваджуючи політику тиранії, ненависті до людей, лицемірства та жадоби до наживи.

Поему “Кавказ” І. Франко назвав “огнистою інвективою”, “величезним вибухом чуття”. За силою вибуховості “Кавказ” не має рівного собі твору. Поема “Кавказ”, у якій Виведено образи-символи Прометея, Орла, побудована, за словами І. Франка, на “загальнолюдській основі”. “Кавказ” – ся огниста інвектива проти “темного царства” зі становищем загальнолюдського, се, може, найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета”.

Шевченків “Кавказ” з його вулканічним протестом проти зазіхань на волю великого чи малого народу був єдиним винятком у тогочасній літературі всієї імперії.

Прометей – символічний образ гірських народів, яких мучить самодержавство. Це символ народної волі, що не вмирає. Створюючи його, Шевченко не сліпо наслідував відомий грецький міф, а брав тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого.

Це фатальна трагічність і безсмертя Прометея.

Образ орла – символ російського самодержавства, що веде загарбницьку війну. Проте даремні намагання хижого птаха побороти силу волі й прагнення до життя.

Як справедливо вважають дослідники, Поема “Кавказ” Стала першим у світовій літературі антиколоніальним твором. У цій поемі йдеться про неможливість знищити душу народу, його прагнення до волі. Вислів “не вмирає душа наша” вказує на солідарність самого поета і українського народу з волелюбними кавказцями.

Ліричний герой «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

Ліричний герой — людина, яка бачить облудність царської політики, співчуває й підтримує кавказців, жалкує про невдачу свого народу й вірить у прийдешність кращих часів;

Російський цар — зосердя всього лихого, повний антипод моральності, чесності, шляхом підступу, обману й погроз намагається забрати в кавказців свободу;

Міфологічних істот: Прометей — титан, що приніс людям вогонь і за це був покараний «вічним повторенням» — щодня орел розбиває йому груди, а за ніч все заростає;

Природи: Кавказькі гори, Сибір;

Предметів і явищ: чурек, сакля; тюрми та ін.

Аудіокнига  «Кавказ» Тараса Григоровича Шевченка

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating / 5. Vote count:

No votes so far! Be the first to rate this post.

Оцените статью
Добавить комментарий