Народна творчість – саме та творчість, яка зробила великий вклад в українську літературу, саме та творчість, яка допомагала і продовжує допомагати різним письменникам створювати власні твори, які потім читають з особливою увагою. Взагалі народну творчість варто сприймати більше як фольклор. Він надовго застигає в різних виданнях та містить у собі різні жанри. Жанри народної творчості різноманітні, бо це можуть бути:
- Жарти;
- Прислів’я;
- Народні пісні;
- Приказки;
- Примовки.
Балади вважаються одним із тих жанрів, який використовується найчастіше. Тож надалі будемо розбирати твір «Ой летіла стріла» невідомого автора.
Народні балади широко використовуються в українській літературі, а читання їх дійсно приємне. Балада «Ой летіла стріла» розповідає історію смерті сина однієї удови. Смерть будь-кого у родині – це завжди нестерпне горе, яке супроводжує родину впродовж всього життя. Балада змальовує зозуль, які летіли і плакали над вбитим сином одинокої матері. «Дунай розлився» — мати плаче, «криниця слізок» — сестронька ридає, а «де земля сухенька» — кохана померлого хлопця. Як показує історія, описана у баладі, згодом матір буде одна сумувати за своїм сином, а сестра та кохана просто забудуть за його смерть.
Паспорт твору «Ой летіла стріла»
- Автор – невідомий. Твір належить до усної народної творчості. Його записали в 1915 році в селі Погорілівці на Рівненщині.
- Жанр – народна балада
- Рід літератрури: епос.
- Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
- Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
- Основна думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить…
Тематика твору «Ой летіла стріла» невідомого автора
Темою для написання народної балади стало оплакування померлого сина матір’ю. Як відомо, смерть сина означає для мами кінець життя, бо усе життя вона росла його, виховувала та давала поради на майбутнє. Балада змальовує те, що лише матір завжди буде пам’ятати той біль, який перебуває у її серці після смерті дитини.
Окрім влучної теми, в баладі наявні образи, які чітко розповідають повну історію. До головних образів твору відносяться:
- Син удови, який згодом помирає від стріли;
- Три зозулі – символи матері, сестри та коханої. Взагалі зозуля завжди була символом суму, тож цей образ був використаний недарма;
- Матір, яка була удовою;
- Сестра;
- Кохана дівчина.
Кожен із цих образів повністю передає емоції та сенс їх знаходження у творі. Матір, яка завжди буде оплакувати свого сина, бо цей біль є нестерпним. Сестриця, яка горювала недовго, а згодом взагалі забула про смерть брата. Кохана, яка взагалі не оплакала хлопця.
Ідея написання твору «Ой летіла стріла» невідомого автора
Ідеєю для написання твору послугувала жага до розповіді про співчуття до загиблого молодого хлопця. Основна думка полягала в тому, що лише матір і тільки вона пам’ятає загибель до кінця своїх днів. Дуже влучно невідомий автор використав наступні строки: «Ой матінка плаче, поки жити буде; А сестриця плаче, поки не забуде; А миленька плаче, поки його бачить». Ці слова найбільш точно показують те, що лише найближча до серця людина, яка народила та виховала тебе, буде завжди пам’ятати про загибель дитини.
Композиція твору «Ой летіла стріла» невідомого автора
Композиція твору включає у себе 4 етапи розвитку подій, до яких входять:
- Експозиція – діалог, який розповідає дійсну причину смерті молодого хлопця;
- Зав’язка – Прилітає три зозулі, які символізують смуток;
- Кульмінація – Троє дівчат: матір, сестра та кохана плачуть через загибель юнака;
- Розв’язка – Розуміння смерті рідної їм людини та возвеличення пам’яті про загиблого хлопця.
Балада наповнена великою кількістю художніх засобів, які допомагають більш точно зрозуміти емоції кожного образу у творі.
Художні тропи, які були використані у творі «Ой летіла стріла» невідомого автора
Серед художніх засобів, які були використані у творі можна виділити наступні:
Епітети – синє море вдовине поле, суха земля, рябі зозулі;
Гіпербола (перебільшення) – Де плакала матір, там Дунай розливався; Де плакала сестриця, там криниця сліз;
Анафора (однаковий початок) – «То його», «Поки…»;
Пестливі слова – зозуленька, матінка, миленька, сестриця;
Метафори – «криниця сліз», «шуміла негайка».
Проблеми, порушені у творі «Ой летіла стріла» невідомого автора
Головними проблемами, які були порушені у творі «Ой летіла стріла» стали:
- Життя та смерть;
- Невмирущість пам’яті про загиблу людину.
Насправді ці дві теми є актуальними в будь-який час, оскільки втрата близької людини приносить сильний біль, який не стихає впродовж усього життя, а особливо – в матері.
Що означає назва твору «Ой летіла стріла» невідомого автора?
Назва твору «Ой летіла стріла» дуже влучно символізує смерть молодого парубка, якого було вбито стрілою. Назва чітко говорить про те, що це було раптово, а не спеціально.
Народні балади займають окреме місце в усій українській літературі, оскільки саме завдяки ним більшість письменників змогли створити своїх власні шедеври. Якби не існувало народної творчості, більшість поетів всього світу не змогли б брати звідкілясь інформацію та переробляти прочитане на свій лад.
Критика твору «Ой летіла стріла»
У баладі “Ой летіла стріла” змальовується, як загинув удовин син від стріли. Горе рідних – безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим.
Де мати плаче – там “Дунай розлився”, де сестра – там “слізок криниця”, а де миленька – “земля сухенька”. Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.
Образи балади «Ой летіла стріла»
Вдовин син
Три зозуленьки. Зозуля – символ суму, туги за минулим, символ вдівства. Три зозулі уособлюють собою матір, сестру та кохану загиблого
Матінка
Сестриця
Миленька
«Ой летіла стріла»
Ой летіла стріла
З-за синього моря.
Ой де ж вона впала?
— На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
— Вдовиного сина.
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла;
Друга прилетіла.
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла —
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Ой матінка плаче.
Поки жити буде;
А сестриця плаче.
Поки не забуде;
А миленька плаче.
Поки його бачить…
