Переважання теми кохання у багатьох творах української літератури вже неможливо назвати новинкою, адже більшість письменників колись переживали ті почуття, які виникають внаслідок закоханості як збоку юнаків, так і збоку дівчат. Проте чи завжди кохання приносить лише позитивні емоції та відчуття окрилення? Чи завжди кохання здатне зробити з людини щось неймовірне? До цього питання якраз звернувся український письменник Іван Франко, який вкотре подарував українській літературі неймовірно красивий твір «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».
Переважання інтимних творів впродовж всього творчого шляху Івана Франка було недарма, адже саме почуття кохання роблять із митців щось особливе, таке, що не зрозуміле звичайним людям. Тож сьогодні детально буде розібраний відомий твір Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».
Паспорт твору «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Автор – Іван Франко
Рік написання – 1886
Жанр – ліричний вірш.
Рід: лірика.
Вид лірики – інтимна
Збірка – «Зів’яле листя»
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей.
Римування: суміжне (аа – бб (чаром-пожаром, ночі —не хоче)).
Тематика твору «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Почуття, які виникають в душі внаслідок нерозділеного кохання ліричного героя твору – виступають головною темою твору. Таким чином, автор намагається донести думку про те, що кохання – не завжди лише яскраві барви та фонтан неймовірних емоцій. Іноді буває так, що при нерозділеному коханні людина закривається у собі і більше нікому не здатна довірити свою душу в майбутньому.
Ті читачі, які хоча б раз стикались із подібною ситуацією дуже добре розуміють, що саме намагався довести український письменник Іван Франко. Для того, аби передати усі почуття, які намагався донести Іван Франко, автор використав велику кількість різних художніх засобів, які передають не лише зовнішній вигляд ліричного героя, але і внутрішній його стан.
Художні засоби твору «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
До використаних художніх засобів у творі «Ой ти, дівчино, із горіха зерня» відносяться:
- Епітети – колюче терня, тиха молитва, люта буря;
- Звертання – дівчино, ясная зоре;
- Порівняння – слово, як бритва, серце бентежить, як буря люта;
- Гіпербола (перебільшення) – ох, тії очі темніші ночі;
- Антитеза (протиставлення) – усміх – скрута, радощі – горе;
- Риторичні запитання – Чом твоє серденько – колюче терня? Чому твої устенька..?
Кожен із цих художніх засобів допомагає читачу більш детально зрозуміти внутрішній емоційний стан ліричного героя та трошки посумувати разом із ним.
Ідея написання твору «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Кохання – це не лише яскравий фонтан емоцій, постійна веселка у душі ліричного героя, але ще й велика кількість горя від нерозділеного кохання – саме це і виступає головною ідеєю написання твору «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка. За допомогою фольклорних мотивів та порівнянь, які більш притаманні народним пісням, автор зміг описати красу дівчини, яка розбила серце молодому ліричному герою.
Сам ліричний герой закоханий у молоду красуню до безпам’ятства, тому він дивується тому, як зовсім несхожі якості її характеру так чітко поєднуються в ній, наприклад, уста – тиха молитва, слово – гостре, як бритва.
Дівчина у творі має такі риси характеру як: гордість, розуміння, що вона здобула з боку ліричного героя прихильність. Ліричний герой, у свою чергу, говорить про те, що він ладен продати свою душу, аби тільки бути разом із коханою. Він вважає свої почуття не лише горем і смутком, але ще і радощами та веселощами.
Мотив написання поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Головним мотивом для написання інтимного вірша «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка виступає саме смуток за нерозділеним коханням. Це надає віршу певний песимістичний настрій, оскільки ліричний герой не може ще дійти до висновку, що його не любить дівчина, котра запала йому в душу і терзає його серце. Іван Франко як завжди дуже влучно розкриває тему кохання, адже не може бути завжди усе добре, а кохання не може приносити лише почуття окриленості та радощів. Іноді бувають ситуації, на які вплинути майже неможливо і тоді варто зрозуміти, що нерозділене кохання у житті кожної людини може існувати.
Окрім влучних теми, ідеї та мотиву твору, письменник зміг дотримуватись впродовж всього твору основної думки – кохання не завжди приносить радість, воно здатне нести у собі і страждання, а почуття закоханості неможливо контролювати і його неможливо підкорити здоровим ґлуздом.
Сам твір «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» дуже перегукується із народною піснею «Ой ти, дівчино, горда і пишна». У творі письменник вдало описав неймовірну красу дівчину, в яку закоханий ліричний герой. За допомогою фольклорних мотивів та усіляких порівнянь, дівчина стає перед читачами, як образ гордої та гарної дівчини. Сама поезія наповнена особливим колоритом та створює своєрідний сплав музики та живопису.
Використовуючи стилістично нейтральні слова, Іван Франко вкотре довів свою майстерність слова і подарував українській літературі ще один твір, який будуть читати ще безліч поколінь.
Ліричний герой поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Ліричний герой закоханий, він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої — уста — «тиха молитва», а слово — «гостре, як бритва». Дівчина горда, зрозуміти її і здобути прихильність, — як дістати зернятко із твердого горішка, — дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен «згубити душу», вважає це і своєю радістю, і своїм горем.
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх – для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
