Тарас Григорович Шевченко – український письменник, який пережив величезну кількість перешкод на своєму шляху, проте ніколи не зраджував своїм думкам і позиціям. Його неймовірні твори читають мільйони людей і захоплюються кожного разу все більше й більше.
Написання яскравих творів, які засуджують вчинки і демонструють справжню суть Російської імперії є одними із найкращих його творів, не дивлячись на те, що написані вони у формі сатиричної поеми.
«Сон» або «У всякого своя доля» — це той твір, який неможливо не прочитати. Саме після цієї сатиричної або політичної поеми кожен зрозуміє, що з себе представляє російський імперський режим, який можна побачити і сьогодні.
Паспорт твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
- Автор – Тарас Шевченко
- Рік написання – 1844
- Літературний рід: ліро-епос.
- Жанр: сатирична поема (політична сатира).
- Напрям – реалізм
- Провідний мотив: зображення справжньої суті російського імперського режиму.
- Головні ідеї “Сон”: засудження самодержавства й кріпосництва в Російській імперії, висміювання вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.
- Римування – поєднання чоловічої і жіночої рими
Провідний мотив твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
У своїй сатиричній поемі «Сон» Тарас Григорович Шевченко яскраво зобразив справжню суть російського імперського режиму. Він намагався якнайточніше передати свої власні думки і спостереження стосовно цього «правління».
Тема, яку вирішив використати автор під час написання твору – це показ російського тоталітарного імперського режиму. Він намагався продемонструвати те, як жили люди у тих умовах, коли Росія вважалась самодержавною. Окрім засудження російського правління, письменник згадав і український народ, розповів як тоді жила Україна, матері та діти.
Ідея твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Тарас Григорович Шевченко завжди писав лише про те, що він думає, тому ідеєю його твору «Сон» стала спроба засудити самодержавство й кріпосництво в тогочасній Російській імперії. Письменник висміяв вірнопідданство та аморальні якості, які характерні для «земляків» перевертнів.
Для того, аби більш точно передати настрій та емоції, письменник використав велику кількість образів, а саме:
- Оповідач – автор;
- Земляк – петербурзький чиновник з України;
- Цар;
- Цариця;
- Інші чиновники;
- Сова – віщий птах, який навіює тривогу;
- Цар полі – образ, який ототожнений із Христом;
- Білі птахи – душі померлих людей під час будівництва Петербурга.
Проблематика твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Головними проблемами, які порушені у сатиричній поемі Тараса Григоровича Шевченка є:
- «Яскраве життя» панів та страждання тих, хто працює;
- Постійне свавілля серед людей панівного класу;
- Хабарництво з боку чиновників;
- Пробудження національної свідомості у трудящого класу.
Завдяки правильній композиції твору, письменник зміг донести абсолютно кожну проблему у творі окремо із використанням сатири. Поема розмежована на певні частини, до яких входять:
- Пролог;
- Закріпачена Батьківщина;
- Сибірські нетрі;
- Самодержавність Петербурга;
- Прийом у царських палатах;
- Видіння над Невою;
- Рання столиця;
- Другий прийом у царських палатах.
Завдяки деяким прийомам, які автор вирішив використати під час написання своєї сатиричної поеми, твір має певні особливості, які роблять його несхожим на інші твори Тараса Григоровича Шевченка.
По-перше, твір «Сон» має всього три частини, де автор демонструє різні локації та події (Україна, Сибір, Петербург), а також завершення.
По-друге, завдяки «сну» письменник зміг продемонструвати віддалені від нього місцевості Російської імперії, а також події минулого.
Основна інформація про сатиричну поему «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Сатирична поема «Сон» Тараса Григоровича Шевченка має власний епіграф, який звучить так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его». Ці слова Іоанна глава 14, вірш 17.
Окрім цього, поема «Сон» має підзаголовок Комедія. Саме так автор наголосив на тому, що твір має сатиричний характер. Ліричний герой ніби побачив певний дивний сон, хоча насправді усі розуміють, до чого тут цей «сон».
Композиція твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Поема орієнтовно розмежовується на такі частини:
- пролог;
- покріпачена Україна;
- сибірські нетрі;
- самодержавний Петербург;
- прийом у царських палатах;
- видіння над Невою;
- вранішня столиця;
- другий прийом у палатах.
Особливості: твір має вступ, три частини (зображення України, Сибіру й Петербурга) й завершення. Події описуються від першої особи. Прийом сну дозволяє авторові показати віддалені місцевості Росії, а також події з минулого.
Прийоми побудови твору:
І – прийом подорожі вві сні за совою (Україною, Сибіром, Петербургом)
ІІ – прийом контрасту (різке протиставлення рис характеру, властивостей предметів чи явищ): чарівний пейзаж і страхітливі картини злигоднів покріпаченого народу; дитина хлібороба, яка не має й шматка хліба, хоча навколо неозорі поля пшениці.
Що означає назва сатиричної поеми «Сон» Тараса Григоровича Шевченка?
Назва сатиричної поеми «Сон» має ідейне навантаження, бо сон – це особливий сатиричний прийом, який дав письменнику в перебільшені суспільних вад Російської імперії.
Іван Франко сказав про сатиричну поему «Сон», що це сміливий маніфест слова проти темного царства. Це перший твір, який став сміливим і прямим ударом проти Росії, викриваючи усю гниль та неправду кріпосництва.
Поема «Сон» вважається першим сатиричним твором українського письменника Тараса Григоровича Шевченка та став новим твором в українській літературі, який вважається політично-сатиричним твором.
Твір є нищівною сатирою, у якому автор описав Російську імперію як образ зла і несправедливого відношення до кожного. Це те саме темне царство, про яке казав Іван Франко.
У своєму творі письменник зміг яскраво підмітити бюрократичний принцип керівництва у Російський імперії, кажучи «менший меншого туза».
Історія написання твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край.
На Батьківщині поет провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав “Сон” (“У всякого своя доля”), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу. На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї поеми: “Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвра-тясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крес-тьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства”.
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити. З моменту написання твору пройшло багато часу. І всі ці роки він “працював” – розкривав людям правду про самодержавний лад царської Росії. Той лад уже давно зник.
Але читаючи цю поему зараз, постійно ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для нашої зовсім недавньої історії. Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам глибше зрозуміти. Епіграф у творі звучав так: “Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.”.
Таким чином, поет проголосив: у “Сні” я покажу вам істину, а ви пізнайте, зрозумійте її.
Критика твору «Сон» або «У всякого своя доля» Тараса Григоровича Шевченка
Поема «СОН» — перший сатиричний твір Шевченка і перший у новій українській літературі твір політичної сатири, спрямований проти соціального й національного гноблення українців, а також проти рабської покірливості народу. За жанром — сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відображення дійсності в ньому. Сюжетно-композиційна основа поеми — фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках «раю» в імперії Миколи І. Поет малює викривальні картини покріпаченої України («опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне»), сибірської каторги (перший в українській літературі образ покараного революціонера — «царя волі»), Петербурга. «Раю» для людей він не знаходить — існує той «рай» тільки для царя і його вельмож. Ідейний зміст — гнівне таврування кріпосницького суспільства.
