Написання трагікомедії «Сто тисяч» Іваном Карпенко-Карим принесло йому неабияку славу серед українських та зарубіжних читачів. Вкотре український письменник зміг підняти важку тему суспільства – вплив грошей на суспільство.
Кожна людина неодноразово стикалась із проблемою, коли вона чи її оточуючи ставали зовсім іншими людьми після появи кругленької суми грошей у їх гаманцях. Все це відбувається тоді, коли до цього моменту людина жила в бідності і не бачила світ, а при грошах вона має безліч можливостей, які недоступні іншим. Проте деяка частина людей не може чітко розуміти важливість грошей у сучасному суспільстві. Саме завдяки відомому твору українського письменника Івана Карпенко-Карого «Сто тисяч» читач може помітити, що іноді трапляється із людьми, які потерпають від багатства і руйнують майбутнє своїх дітей.
Паспорт твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Дата створення. 1889 рік.
Автор. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич)
Літературний рід. Драма.
Жанр. Сатирична трагікомедія (трагікомедія — різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події).
Тема. Влада грошей над людиною, яка заради збагачення готова піти навіть на злочин.
Тематика твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Зобразити звичайне життя родини селянина у часи реформ, а також продемонструвати певні суспільні явища, які відбувались у 80-90х роках дев’ятнадцятого сторіччя.
Основна тема твору розкривається саме за допомогою влучно підібраних персонажів твору, кожен з яких демонструє власний характер та емоційний настрій.
Головні герої твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Головними героями трагікомедії «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого є:
- Герасим Никодимович Калитка – головний герой твору, багатий селянин;
- Параска – жінка Герасима Калитки;
- Роман – син подружжя Калитки;
- Савка – селянин, до того ж ще й кум Герасима Калитки;
- Бонавентура – копач;
- Невідомий – за національністю і походженням був євреєм;
- Гершко – фактор;
- Мотря – звичайна наймичка;
- Клим – робітник.
Головним героєм твору є постать Герасима Калитки – багатого селянина, який має доволі велику кількість земель, яка приносить йому прибуток. Він завжди має при собі кругленький шматочок грошей, проте завжди прагне більшого. Весь сенс його існування – гроші, вся життєва енергія спрямовується на купівлю нових земельних ділянок.
Проте аби купити нові володіння, знову ж таки потрібні гроші. Герасим добував свої кошти за рахунок постійної важкої праці – він краще не доспить, не догуляю, але його рідні та наймички не мають права марнувати час. Він та людина, яка ладна продати власну душу дияволу за кругленьку суму. Проте однозначно сказати про те, що Герасим є негативним персонажем твору – буде невірним. Він мав у собі якості людини, які відіграють позитивну роль. Він купував землю та доглядав за нею, він дбав про власних дітей та жінку, був працьовитим та цілеспрямованим. Але все ж таки бажання заробити усього і побільше зіграло з ним не дуже вигідну для нього гру.
Ідея написання твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Викрити і засудити за допомогою образу Герасима Калитки хижацтво, жорстокість та ненаситність, духовну обмеженість героя, а також пагубного впливу великої кількості статків на людей, який є вихідцями із народу.
Композиція твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Більш детально описується і читається тематика та ідея написання твору після ознайомлення із його композицією. Вона містить у собі 4 частини, які в свою чергу поділені на яви. До 4 частин композиції входять:
- Експозиція – читач знайомиться із головними героями твору та місцем подій – Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, Романом, Мотрею;
- Зав’язка – Невідомий проводить дискусію із Мотрею про те, що він віддасть їй певну частину грошей взамін на 5 тисяч справжніх;
- Розвиток подій – Герасим Калитка починає гнатись за грошима. Кожен його вчинок, кожна його думка були безглуздими бажаннями побільше отримати всього і швидко. Він експлуатує свої найманих робітників та просить сина із жінкою піти працювати;
- Кульмінаційний момент – Калитка їде на вокзал за грошима, які знаходились в мішку. Невідомий персонаж виявляється хитрішим за Герасима, тож продає Калитці за 5 тисяч справжніх грошей мішок із папером;
- Розв’язка – Герасим накладає на себе руки через розпач, але його рятує Бонавентура.
Проблематика твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
Автор Іван Карпенко-Карий у своєму творі «Сто тисяч» висвітлює 5 основних проблем, до яких входять:
- Проблема батьків та дітей;
- Проблема до швидкого збагачення, аби задовольнити власні потреби;
- Проблема бідності і багатства;
- Проблема добра і зла;
- Проблема моральності та аморальності.
Що означає назва твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого?
Перша п’єса, яка вийшла у 1889 році була написана автором і назва «Гроші». Після подання тексту до цензури, Іван Карпенко-Карий отримує лист із написом, що його твір не є зручним. Після деякого часу, автор плідно попрацював над назвою твору та вирішив дати назву «Сто тисяч», адже за сюжетом трагікомедії вона підходила більше, аніж попередня назва. Автор зрозумів, що сенс твору – не гроші, а саме ті «сто тисяч», які Герасим Калитка придбав за 5 тисяч справжніх грошей. Згодом п’єса була поставлена у вигляді вистави на сцені.
Історія написання твору «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого
У 1861 році було скасовано кріпацтво, практично однорідне в майновому плані українське село почало змінюватися. З’явилися сільські багатії, які скуповували землю, натомість значна частина селян, тяжко працюючи, ледь зводила кінці з кінцями. Під впливом цих змін колись майже непорушні традиційні цінності зазнавали відчутних утрат. Ретельно добираючи життєві факти, драматург використав матеріали з газетних та поліцейських зведень про шахраїв, які обманом відбирали в людей зароблені гроші. Карпенко-Карий побачив у цих зведеннях не лише анекдотичні історії, а й людські долі, життєві драми й трагедії, які дають поживу для серйозних роздумів та художніх узагальнень. Саме тому драматург вирішив звернутися до трагікомедії. Такий жанр дозволив показати трагічне в смішному, а в комічній історії передати відчуття трагедії. У п’єсі «Сто тисяч» у майже анекдотичний сюжет про невдаху, який став жертвою шахрая, поєднався із серйозною історією про мрію маленької, хоч і далеко не досконалої, людини та про неминучий крах цієї мрії.
