«Всякому місту звичай і права»: аналіз, проблематика та паспорт твору Григорія Сковороди

«Всякому місту звичай і права»: аналіз, проблематика та паспорт твору Григорія Сковороди Література

Совість – єдине, що майже протягом усього життя турбує безліч душ, бо саме через неї можна побачити внутрішній світ людини. Ті, хто має чисту совість, підтримують і не зраджують своїм принципам і поглядам. Насправді поняття «совість» для кожної людини буде означати щось своє, але треба чітко розуміти, що зраджуючи свої погляди – ви зраджуєте і ганьбите свою совість.

Кожна людина, яка народжується на цей світ, має власний внутрішній голос, який впродовж життя підказує людині, як варто вчинити в той чи іншій ситуації. Саме завдяки внутрішньому голосу людина може відчувати що є гарним, а що поганим. Якщо говорити про совість більш детально – це частина людської душі, яка контролює моральний дух та не дозволяє вчинити інакше.

1
2
3
4
5

Про значення і формування совісті постійно мислили різні філософи та мудреці. Одним із найкращих мислителів та один із поетів української літератури вважається Григорій Сковорода. Саме його твір «Всякому місту звичай і права» дають змогу побачити його жагу до засудження бюрократії та залишати свою совість чистої протягом всього життя.

Паспорт твору «Всякому місту звичай і права» — Григорія Сковороди

  • Рід літератури: лірика.
  • Жанр: філософсько-сатирична поезія.
  • Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.
  • Ідея: ушанування справжніх життєвих цінностей; засудження і висміювання моральних вад тогочасного суспільного життя; поштовх до розуміння, що життєва суєта не дає можливості людині збагнути суть життя.
  • Віршування: віршовий розмір — чотиристопний дактиль; кожна строфа вірша має шість рядків, з яких перші чотири — дактилічні, а останні два — силабічні й звучать як антитеза, рефрен.
  • Художні особливості: художній напрям — бароко. Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов — тілесної й духовної. Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).
  • Художня мова: епітети: ясний розум, нав’язливі думи; порівняння: дім, як вулик, гуде; риторичні оклики: «Інший гендлює, візьми перевір!»
  • Примітки: Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. вірш став надзвичайно популярною народною піснею. Відомо кілька варіантів пісні, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка».
Цікаво:   «О панно Інно»: аналіз, проблематика та паспорт твору Павла Тичини

Тема твору «Всякому місту звичай і права» Григорія Сковороди

Головною темою для написання цього твору послугувало своєрідне сатиричне зображення панської частини суспільства, які звикли брати хабарі і при цьому стверджувати, що їх совість «чистіша за кришталь». Окрім чиновників у творі було зображено також представників бюрократії, великих і малих купців.

Якщо уважно прочитати твір Григорія Сковороди, то можна помітити, що вірш дуже тісно пов’язаний із народною творчістю. Це пояснюється тим, що автор створив характерну для народної творчості простоту вірша. Його легко читати та сприймати, він не містить важких оборотів і йому притаманний народний стиль мовлення.

Ідея твору «Всякому місту звичай і права» Григорія Сковороди

Якщо говорити взагалі, то тема і ідея для написання твору дуже схожі між собою. Григорій Сковорода у вірші «Всякому місту звичай і права» висміяв і засудив моральні вади тогочасного способу суспільного життя чиновників, поміщиків і купців, які постійно намагались розтлумачити закони з вигодою для самих себе. Вони постійно прагнули мати високі посади, аби їх кишені ще більше наповнювались грошима, а згодом і усіляким брудом.

Григорій Сковорода зміг викрити і заперечити за допомогою сатиричного подання тексту всю аморальність та антилюдяність з боку таких людей. Він наче робить протиставлення між тогочасним суспільством і тим, який він є сьогодні.

Автор твору «Всякому місту звичай і права» зміг здобути неабияку популярність як для себе, так і для свого вірша. Таким чином можна спостерігати, що він був використаний у п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, де як раз і було видно того самого чиновника, який мав брудну совість. Твір і досі вважається одним із найбільш точним соціальним сатиричним твором української літератури.

Проблематика твору «Всякому місту звичай і права» Григорія Сковороди

Під час написання твору, автор зміг порушити наступні проблеми суспільства:

  1. Сенс людського життя;
  2. Свобода та кріпацтво;
  3. Проблеми народної моралі у суспільстві;
  4. Несправедливе відношення судочинства.

Наразі можна помітити, що роки йдуть, а ситуація не змінюється. У світі все те ж саме, що і було кілька десятків років тому. Чиновники, депутати, високопосадовці завжди мріють отримати більше, аніж вони мають наразі. Вони готові піти на будь-що заради того, аби їх кишені були переповнені грошима. Проте вони і досі не розуміють одного… Їх гроші такі ж само брудні, як і їх совість.

Цікаво:   «Задивляюсь у твої зіниці»: аналіз, проблематика та паспорт твору Василя Симоненка

Художні засоби твору «Всякому місту звичай і права» Григорія Сковороди

Для того, аби додати твору певної особливості, автор вирішив використовувати різні художні засоби, наприклад:

  1. Епітети – нав’язливі думи, чистий кришталь, ясний розум;
  2. Порівняння – совість, як чистий кришталь; дім, як вулик;
  3. Повтори – всякому, той, «я ж у полоні нав’язливих дум, лише одне непокоїть мій ум» (саме ця строфа використовується в кінці кожного куплету із 4 рядків).
  4. Метафори – горло свій смак віднайшло, дім гуде, всякому голову крутить свій дур.

Звісно, кожен із нас має право на помилку, які іноді можна забути і пробачити, а іноді ні. Треба пам’ятати про те, що той, хто прислуховується до своєї совісті, до того самого внутрішнього голосу, буде асоціюватись із світлою, щирою та доброю людиною.

Для підведення підсумка аналізу твору «Всякому місту звичай і права» Григорія Сковороди варто сказати, що він дійсно вважається найкращим сатиричним твором української літератури. Оскільки сам поет був не лише письменником, а ще й філософом, він вдало зміг поєднати ці два напрями в одну цілу картину, аби усі ті, хто бажають заробляти нечесним шляхом завжди пам’ятали про одну просту річ: «Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь».

Історія створення «Всякому городу нрав і права…»

Твори Г. Сковороди, в яких він виступає з критикою владарів сучасного йому світу, пороків феодально-кріпосницького ладу, насичені викривальним пафосом. Найсильніше цей пафос виявився в знаменитій 10-й пісні «Саду…» — «Всякому городу нрав и права…», що вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.
Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років.

Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Ці заходи згодом було зведено в положення «Учреждения для управления губерній» (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Цікаво:   «Давня казка»: аналіз, проблематика та паспорт твору Лесі Українки

Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758–1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Говорячи про пісню «Всякому городу нрав и права», слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини ХVІІІ ст. Г. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати «Сатиричний вірш 1764 года», «Плач київських монахів» (1786), «Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны», «Плач дворянина», «Песнь Пасталія» та ін.

«Всякому городу нрав і права…»  ліричний герой

У творі «Всякому місту — звичай і права…» автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, леда­рів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розу­мом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помис­лами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар.

Проблеми, порушені у творі, були злободенними в той час, а отже, і близькими простому люду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права…» за­жив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад п’ятдесят її варіантів. Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію возного в п’єсі «Наталка Полтавка».

«Всякому городу нрав і права…» критика

У вірші «Всякому місту — звичай і права…» Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого «совість, як чистий кришталь». Кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. Цей вірш виконується як пісня, використаний І. Котляревським у п’єсі «Наталка Полтавка».

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating / 5. Vote count:

No votes so far! Be the first to rate this post.

Оцените статью
Добавить комментарий